Деокупація Донбасу: що саме пропонується прийняти Верховній Раді


В парламент зайшло три законопроекти. По суті позитивних та правильних речей в них багато, тексти якісні та ідейні, хоча є й принципові «поганки».

Короткий аналіз та позиція Корпусу захисників Революції Гідності:

1. Проект Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» (президентський, невідкладний). Покликаний «створити нову правову основу для вирішення завдання з відсічі ворожій агресії на Донбасі, а у перспективі — для відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону». Загалом правильний і якісний законопроект, з кількома «але».

По перше, ОРДЛО визнається тимчасово окупованими РФ територіями. Межі — за поданням ГШ ЗСУ визначаються Міноборони. Що загалом добре і позитивно.
Однак, в частині положень щодо забезпечення «захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях» є питання. По формі викладено нібито добре, однак ні слова не згадано про прояви сепаратизму. Все-таки завдання законопроекту — правова основа для відсічі агресії та відновлення цілісності, він встановлює державну політику. За цієї редакції (яка формально є правильною і позитивною), і без відповідних уточнень, все населення ОРДЛО де-факто і за промовчанням, визнається постраждалим від агресії РФ, якому треба допомагати і підтримувати. Без визнання ролі кожного в створенні та функціонуванні/сприянні ДНР та ЛНР, антиукраїнських по формі та змісту діях та поведінці. Цей дисбаланс треба вирівняти, зазначивши (в цій ст.6 чи іншій статті законопроекту) щодо спрямованості державної політики на забезпечення належного розслідування усіх фактів сепаратизму та колабораціонізму, державної зради.

Містить законопроект і відверту поганку. Відповідно до статті 7 «Під час здійснення органами державної влади України, їх посадовими особами політико-дипломатичних заходів із відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону України забезпечується пріоритетність виконання безпекових положень Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року та „Комплексу заходів“ від 12 лютого 2015 року, з метою створення необхідних умов для політичного врегулювання відповідно до норм і принципів міжнародного права та законодавства України».

Таким чином, відновлення територіальної цілісності передбачається виключно політико-дипломатичними заходами. Що нібито й не виключає інших заходів, однак… захист територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (ст. 65 Конституції). Звуження інструментарію захисту виключно до політико-дипломатичних заходів є неприйнятним!

Сумнівні за правовою природою та суб'єктністю учасників Мінські протоколи легалізуються, їх неправові «межі» набувають законодавчого значення. Це, як мінімум, суперечить Конституції. Це легітимізує (робить суб'єктами домовленостей, що мають правову силу) ватажків терористів. Це фактична реалізація мети РФ і це неприпустимо в жодному разі!

2. Проект ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями» (подано депутатами від «Самопомочі»).
Надзвичайно важливий законопроект, який слід було прийняти ще 3 роки назад. Містить масу правильних і позитивних речей. Визначає правовий статус тимчасово окупованої території та врегульовує усі правові питання з цим (майнових прав, перетину меж, прав та обов'язків осіб, господарської та іншої діяльності, правомочних органів влади і т.п.). Визначає дорожню карту деокупації, напрямки та правові механізми. Ідеологічно та змістовно запропоновані етапи деокупації заслуговують на цілковиту підтримку. Звільнення — воєнний стан (управляють військові адміністрації) — відновлення державних адміністрацій (управляє державна вертикаль) — відновлення органів самоврядування.

Встановлюються заходи з деокупації (ст. 36), які зокрема передбачають адміністративні заходи, кримінальні переслідування за вчинені злочини, люстрацію сепаратистів та колабораціоністів (!).
Важливо, що (ст. 40) строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території після набрання чинності цим Законом, зупиняється до моменту звільнення відповідної території! Це архіважлива норма — кожен злочинець, незалежно від строку повернення українського контролю над цією землею, має понести покарання за вчинені в період безвладдя злочини.

Ціла глава закону присвячена люстрації відповідних категорій осіб з метою виявлення колаборантів та сепаратистів та вжиття щодо них обмежувальних заходів. Тут і заборона обіймати посади, вступати на державну службу, отримувати дозволи на зброю, займатися певними видами діяльності. Добре виписані норми заслуговують на схвалення.

Нарешті впроваджується відповідальність (адміністративна та кримінальна) за порушення порядку в'їзду та виїзду з тимчасово окупованих територій, кримінальна відповідальність щодо порушення порядку переміщення вантажів та товарів, незаконне переправлення осіб.
Підсумовуючи і не вдаючись в юридичні деталі: законопроект важливий, правильний, корисний.

3. Проект Закону України «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей» (президентський, невідкладний, допрацьований та вже включений до порядку денного).

Коротко, законом вносяться зміни до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Встановлюється, що особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей набирає чинності виключно після виконання всіх умов, викладених у статті 10 названого Закону, зокрема у частині, що стосується виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України.

Зміни, в принципі, є позитивними, оскільки впроваджують будь-які особливості самоврядування (серед яких, як ми пам'ятаємо, були і відверто спірні моменти) виключно після виконання цілої низки умов. Великим питанням є правова визначеність відповідного терміну, оскільки факт виконання усіх умов згідно зі ст.10 мав би бути зафіксованим, а зробити це буде не просто. Бо серед умов (окрім виведення усіх незаконних збройних формувань) є також не чіткі «дотримання принципів політичного плюралізму і багатопартійності, рівності прав і можливостей участі у виборчому процесі; свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації; дотримання гарантій вільного волевиявлення та таємного голосування, виборчих прав внутрішньо переміщених осіб».

Таким чином, тут нібито й лишається поступ в напрямку вимог РФ по «особливостям управління територіями» (які фактично підтримує Європа), однак впровадження відповідних норм «зависає» на невідомий час.

Слід підкреслити, що прийняття цього законопроекту взаємовиключне з прийняттям законопроекту «Самопомочі» «Про особливості державної політики» (який прокоментовано вище), і який концептуально зовсім по-іншому (відверто радикальніше і ґрунтовніше) врегульовує ті самі питання. Проект «Самопомочі» передбачає взагалі втрату чинності положеннями, які президентський проект намагається модифікувати. Яку концепцію підтримати — тепер вирішуватимуть народні обранці.

Нет комментариев