Кава у Харківському аеропорту


Кава у Харківському аеропорту

Слово “емпатія”, думаю, невідоме і незрозуміле українській владі. Це слово означає вміння співпереживати емоційний стан інших людей, вміння розуміти їхні потреби.

Вчора ми були свідками повернення наших полонених додому. Саме полонених, тому що вони були захоплені у полон під час війни.
Якби пан Порошенко був здатний розуміти стан інших людей, то він би усвідомив, що наші полонені були втомленими, можливо, дезорієнтованими, хворими, голодними. Чого найбільше могли хотіти наші звільнені з полону — це якнайшвидше зустрітися зі своїми рідними, побути наодинці зі своїми думками. Багато хто з них, напевно, потребує лікування. Завдання влади, на мій погляд, мало полягати у тому, щоб привітати прибулих короткою теплою промовою, подякувати їм та їхнім родинам за службу Україні та терпіння і якнайшвидше відпустити звільнених для подальшої подорожі.

Але ж як міг пан Порошенко упустити шанс заробити балів у народу? Якщо не вдалась кава на Майдані у Києві, то як не використати такий гарний момент у аеропорту, знаючи що увага українців прикута до процесу звільнення наших героїв.

Саме тому Порошенко виглядав вчора як п’ятирічний хлопчик на власному дні народженні, збуджений від уваги гостей. Замість того, щоб пошвидше закінчити момент зустрічі, Порошенко розтягував час перебування перед камерами.
Але якщо виступи Порошенка, Геращенко, митрополита Філарета ще можна вважати доречними, хоча й занадто довгими, то виступ митрополита Онуфрія — це ганебний виклик українцям. Церква Московського патріархату, священники якої освячують зброю, що вбиває українців, священники якої іноді своїми руками стріляють в українців, священники якої не встають, коли вшановують пам’ять загиблих українських вояків, священники якої є неприкритими ворогами існування України, не мала бути представлена у цьому процесі зустрічі. Онуфрій не мав права щось говорити українцям на вчорашній зустрічі.

І жінка третього тисячоліття не знаю що робила вчора у Харківському аеропорту. Хоча, ні, звичайно що знаю: заробляла разом зі своїм шефом бали. Бали, щоб і далі жити як вареник у сметані, бали, щоб і далі літати до Петербурга рихтувати старіюче обличчя, бали, щоб продовжувати жити у палацах, бали, щоб купувати дорогі машини і далі вважати українців козлами, які все це дозволяють.

Влада вчора використала свій шанс, щоб ще раз запевнити українців, що вона діє в інтересах українців. Судячи з коментарів у інтернеті, мало українців повірили у добрі наміри влади.

Чи довго ще українці вагатимуться, щоб довести владі, що їй вже мало хто довіряє?

Нет комментариев