Як Тимошенко та експерти ламають владу олігархів


Питання укладання суспільного договору назріло та перезріло. Раніше його концепцію в Україні намагались вибудувати філософи, експерти та громадські активісти. Проте без політичного провайдера, політичного рушія, результати розробок не мали шансів на впровадження.

Сьогодні ж у експертів з’явився політичний провайдер для втілення нових ідей. Нею стала Юлія Тимошенко, котра й ініціювала Новий Курс України. Окрім суто економічних та соціальних питань, Юлія Тимошенко не обійшла увагою й ідею укладання суспільного договору та розробки на його основі народної конституції.

Тимошенко змогла об’єднати інтелектуальну еліту для розробки найкращої концепції майбутнього України та взяла на себе функції модератора процесу (як рівна серед рівних) та зобов’язалась передати на всенародний референдум розроблені документи.

Чому ми кажемо про саме народну конституцію? Оскільки ми як експертне середовище разом з Тимошенко розробляємо тільки концептуальні документи, а громадяни у он-лайн та офф-лайн режимі зможуть редагувати їх, а потім і схвалити на всенародному референдумі. Тобто, кожен громадянин, що бажає сам вирішувати, якою буде Україна, може долучитись до розробки та обговорення суспільного договору.

Експерти аргументовано вважають, що принципи взаємодії в суспільстві має розробити інтелектуальна еліта, а реалізовувати на практиці мають політики, політологи та політтехнологи. Зокрема, Олександр Кочетков, учасник Національної платформи з розробки суспільного договору, стверджує: «Методологічні підходи мають виходити із інтелектуального середовища. Підготовка концептів суспільного договору наразі завершується, далі буде час на обговорення. Незалежно від того, хто буде переможцем на президентських виборах ця особа має запровадити і виконувати суспільний договір, щоб не наражатися на новий майдан».

Третього серпня відбулась перша така відкрита зустріч, коли активні люди прийшли та активно дискутували з учасниками Національної платформи з приводу майбутнього суспільного договору.

Дуже показову та зрозумілу річ на цій зустрічі висловив Олександр Кочетков. Він зауважив, що «суспільство живе за законами писаними і неписаними. І навіть якщо в житті жодного закону людина не читала, вона все одно живе за моральними законами».

На думку Кочеткова, суспільний договір — це звід діючих в суспільстві правил, з якими суспільство згодне, і осуджує тих, хто їх не дотримується. Водночас, суспільний договір допомагає суспільству розвиватися. Втім, суспільний договір, який веде до деградації суспільства — не вигідний нікому. Наразі існуючий в Україні негласний суспільний договір не дозволяє розвиватися українському суспільству.

Договір про майбутнє

Розглядаючи питання, про що повинен бути суспільний договір, ми дійшли висновку, що його єдиним предметом повинно бути майбутнє. Тобто, люди з об’єктивних причин не зможуть домовитись про минуле чи теперішнє, а можуть знайти спільну мову виключно щодо спільного майбутнього. При цьому колега Сергій Дацюк зауважує, що у тексті суспільного договору необхідно закласти механізми перегляду його положень. При цьому він каже, що цей процес не може бути одномоментним:

«Домовлятися потрібно також не про цінності, а про принципи, які є узагальненими концептами новими за уявленням. Договір щодо майбутнього є ключем до договору щодо теперішнього і минулого. Положення договору мають перетворитися на цінності з часом. Домовлятися про цінності неможливо, особливо в конфліктній ситуації», — заявляє Сергій Дацюк.

Конституцію 1996 року не можна назвати суспільним договором — оскільки це була домовленість еліт, яку в подальшому кожен з президентів підлаштовував під себе. Там не було інтересів громадянина чи впливу громадянина на управління країною. Це була змова про те, як клани споживатимуть Україну та втримуватимуть владу. Єдине, що дозволяється громадянину чинною Конституцією, – це раз на п'ять років змінити клан, що управлятиме державою, і все. Жодних механізмів не те, що управління, а навіть контролю Конституція громадянину не дає.

Ми пішли зворотнім шляхом, від інтересів громадянина. Це людиноцентрична концепція суспільного договору та нової Конституції. Більше того, розробивши концепцію, ми пропонуємо самим громадянам внести до неї правки та пропозиції. Шляхом узагальнення цих правок і пропозицій ми створимо єдині комплексні документи, котрі новий Президент України винесе на всенародний референдум. Це єдиний шлях зламати кланово-олігархічну владу та повернути в Україну народовладдя.

Ще один учасник Національної платформи Олексій Оленченко розповів, як принцип такого народного співавторства працює у світі. Він показав як сьогодні канадійці спільно в он-лайн режимі редагують плани діяльності Уряду, а Уряд у свою чергу виконує цю дорожню карту. Там ставляться чіткі пріоритети та завдання владі, а народ ретельно контролює їх виконання.

Саме таким шляхом ідемо й ми. Такий алгоритм розробки суспільного договору та народної конституції буде ефективним і в Україні. Все ж таки, українські ІТ-спеціалісти вважаються найкращими в світі та можуть створити якісне та захищене від втручання програмне забезпечення.

27 років Україною управляли клани та олігархи, якщо не зламати цю практику сьогодні, то завтра вже буде пізно.

Нет комментариев