Вибори, кандидати і тарифи


2019 рік для українців є визначальним. Адже від того, хто стане майбутніми президентом, залежить наша подальша доля. Звісно, зараз люди найбільше обговорюють кандидатів на пост президента (а їх у нас аж 44). Та найбільше усіх – і на Сході, і на Заході, і в Центрі – «пече» тарифна проблема.

Кожного місяця українці з жахом відкривають поштові скриньки та тремтячими руками розвертають рахунки, ніби там оголошений для них вирок. У прямому розумінні, бо для багатьох українців – це вже справа виживання: після сплати кабальної комуналки на їжу вже не залишається грошей.

Якщо порівняти платіжки за газ 2009 року та сьогоднішні, то ми побачимо, що тарифи на газ збільшилися майже в 10 раз! А наскільки зросли зарплати та пенсії? Це сльози…

Мене часто люди запитують на зустрічах: а чи зможе ваша лідерка Юлія Тимошенко дійсно знизити тарифи на газ, як обіцяє? Чому ми маємо їй вірити, адже політики дуже часто не дотримуються своїх передвиборчих обіцянок?

Без сумніву, зможе. І в цьому переконана не лише наша команда, а й багато експертів.

Багато хто пам’ятає, як у 2000 році Юлія Тимошенко, будучи віце-прем’єром, навела порядок в українській енергетиці. Тоді процвітав бартер, шахтарям не платили зарплату, пенсіонерам затримували пенсії, були введені віялові відключення світла. Тимошенко поклала кінець всьому цьому, вивела з тіні галузь та спрямувала до бюджету багатомільярдні ресурси.
Зараз наша команда на чолі з Юлією Тимошенко бореться з урядом за ціну на газ, і, до речі, робить це послідовно, а не лише у переддень виборів.

«Батьківщина» подала чимало позовів до суду з вимогою знизити ціну на газ. Цілком очевидно, що сьогоднішній день тарифи – це величезна система поборів та додаткових податків з населення та збагачення монопольних структур.

Українцям продають власний газ за втричі завищеною ціною. Ми видобуваємо 21 млрд. кубометрів газу, причому 19 млрд – споживає населення. То чому б не віддати цей газ народу? І тоді б люди платили як мінімум удвічі меншу ціну!

І ще одне. Навіть в суворі часи світової фінансової кризи 2008 року, коли країні прогнозували внутрішній та зовнішній дефолт, коли в країнах Європи урізали соціальні виплати, прем’єрка Тимошенко не тільки не допустила затримок соціальних виплат населенню, але й відмовилась підвищувати ціни на газ, як того тоді вимагав президент.

Сьогодні можновладці не мають політичної волі та розуміння проблем простих українців, а мають лише бажання збагатитися за рахунок людей.

Тому до вибору політика, якому можна довірити керівництво державою, ми маємо підходити дуже відповідально і виважено.

Нет комментариев