Кадровий провал Зеленського

Кадрова політика — це половина успіху будь-якої справи, особливо якщо це стосується державного управління.

Призначення Баканова, Богдана, Данилюка, списки депутатів з подвійном громадянством, особи, які роблять 10 помилок в одному реченні — це про кадрову політику нової влади. І нехай вони всі будуть тисячу разів нові, старі чи напів-нові-старі, але суть залишається одна — відсутня якість.

Проте, коли на посади ключових осіб в області призначаються персонажі з ДНР-братами чи сестрами, я не знаю як це коментувати. Чи може це бути загрозою для безпеки держави: так?

Але хто цей брат. Не просто рядовий мешканець терористичних республік, не просто працівник якогось «міністерства». Він є ОФІЦЕРОМ МГБ ДНР.

Чи може ця особа бути патріотом? У виключних випадках навіть так.

Але є одне «але»: у випадку кадрової політики Зеленського: не вірю. Надто багато проколів та провалів за півтора місяці президенства, надто болісно для країни про ходить експеримент з «президентом що вчиться», надто багато чого вже зіпсовано і знищено.

Тому я більше не вірю в жодну адекватну та проукраїнську кадрову політику нової влади.

Що ж безпека? Її вже немає, після повернення Портнова, руйнування СБУ та президентських інституцій та бездіяльності РНБО.