"Заборонений": без знання минулого не матимемо майбутнього

Я не хочу жити в Радянському Союзі. Не хочу бачити терору та знущань на своєю державою. Не хочу відчувати як забороняють мою мову та історію. Не потерплю топтання української культури та традицій.

Я українець. Громадянин своєї держави. І вона мені дорога та рідна. Я щасливий що живу в Незалежній Україні.

Завдяки ним. Василю Симоненку, Миколі Хвильовому, Лесю Курбасу, Марку Вороному, Івану Багряному та сотням інших, які полягли за долю своєї держави. Одним з останніх був Василь Стус.
Вже у сьогодення про нього зняли фільм Заборонений / Художній фільм про Василя Стуса.

Мужня людина, сильний та харизматичний, вільний та талановитий. Таким його запам‘ятає країна. Таким він постає у новій українській кінострічці.

Стрічка — це три частини. Про життя в Києві, про суд та про останні роки життя у засланні. Його вбивали повільно, як вбивали Україну. Його вбили, а Україну ні. Україна є і буде. Завдяки саме таким людям.

Кожен українець, що хоче жити в своїй країні, знати свою історію, мати майбутнє своєї держави повинен подивитися фільм. Це шана Василю Стусу та борцям за нашу державу.

Закликаю кожного з вас знайти час на вихідних чи протягом тижня та відвідати кінотеатр вашого міста. Не пожалкуєте.

Якщо вже подивилися чи збираєтесь іти в кіно, напишіть свої враження чи думки в коментарях. Це важливо.

І пам‘ятаймо, без знання минулого не матимемо майбутнього.