Російські партизани у непрохідних болотах Криму




Підкилимні спроби проросійських західних емісарів по-путінськи нахрапом здолати Зеленського провалилися. Він відмовився здати український Крим і, як-то сором’язливо кажуть, винести його за дужки (назавжди).

Тепер у хід пішли страшилки, розраховані не так на українців, як на свій електорат, слабо знайомий з історією і географією півострова та умонастроями кримчан. Головне завдання – вдовбити думку про величезні жертви у разі штурму Криму і виправдати дії зі штучного стримування зусиль України, спрямованих на повне звільнення своїх територій.

До кола «експертів» залучають шановних персонажів, які не мають жодного стосунку до обговорюваного питання, підкріплюючи їхні висловлювання посиланнями на вигадані та анонімні джерела.

Так, видання The Economist, посилаючись на українського патріота – адмірала Миколу Жибарєва, який у 1992 році спровокував розпад чорноморського флоту росії, оголосивши свій фрегат українським, – каже, що дипломатія є найперспективнішим шляхом до повернення спірної (?!) території.

Далі для закріплення у свідомості читачів необхідного висновку надається посилання на нікому не відомого Андрія Риженка, «капітана флоту у відставці, який народився в Криму» і на цій підставі каже, що «є реальна перспектива, що все закінчиться кровопролиттям. Це операція, яка не потрібна Україні».

При цьому Миколу Жибарєва, який лише кілька років прослужив у Криму на тральщиках і протичовнових кораблях і точно не мав жодного стосунку до планування сухопутних і десантних операцій, разом з якимсь «капітаном флоту Риженком» охрестили «військовими експертами, які добре знають рельєф півострова».

Слідом можна було б послатися на астронавтів, яким зверху видніше за всіх.
Ну а далі, за законами жанру, пішла повна маячня про неминучий «опір російських партизанів» та небезпеку невідомих «вузьких відкритих смуг і заболочених місцевостей» Криму. Мабуть, за відсутності інших болот, йшлося про солоне озеро Сиваш, в якому може загрузнути українська кіннота.

Для демонстрації глибини занурення в тему автори матеріалу додали екскурс в історію: «Військові операції в Криму, як правило, закінчуються тисячами загиблих: лише за останнє століття сотні тисяч загинули, насамперед, у громадянській війні в росії та Другій світовій війні, не кажучи вже про величезні жертви під час Кримської війни 1850-х». А ще забули про військові втрати кіммерійців, скіфів із таврами, сарматів, готів, гунів, греків із римлянами, хазар, візантійців, генуезців і Кримського ханства.

Але і це не все. Разом із посиланням на приватні розмови з неназваними політичними лідерами в Києві в публікації дається відверто брехливий меседж про те, що значна частина населення територій, захоплених росією в 2014-му, вороже налаштована до Києва і операція з повернення Криму, ймовірно, зустріне партизанський опір з боку проросійських сил.

Ну і замість закінчення порція неприхованого шантажу – у виданні зазначають, що «спроба повернути Крим дорого коштуватиме у військовому плані та призведе до розколу із союзниками».

Ця та подібні публікації є канонічними прикладами інформаційно-психологічних операцій, проведенню яких цілеспрямовано навчають на журфаках елітних російських вишів.

Насправді ж все зовсім не так.

Складність полягає у тому, що півострів з материком з'єднується лише вузьким перешийком. Але наша складність є такою і для окупанта.

Вважаю недоречним давати поради Ставці та Генштабу і тому, на правах кримчанина у сьомому поколінні та тричі віце-прем'єра уряду автономії, підкреслю лише кілька моментів.

Приклад вибуху на кримському мосту показав як нашу здатність дезорганізовувати забезпечення путінського угруповання до Криму, так і його критичну залежність від поставок з території росії. До окупації до Криму щодоби завозилося біля 20 тисяч тон різних вантажів. Зараз, з урахуванням чисельності колонізаторів і потреб російського військового угруповання, яке квартирується на півострові і діє на півдні материкової частини України, ця цифра зросла вдвічі.

Наше завдання – перерізати сухопутний коридор до Криму, посилити ефект від першого вибуху на мосту, повторно перекрити Північно-Кримський канал, «попрацювати» з газопроводом через Керченську протоку та «енергомостом», побудованим кремлем у тісній співпраці з «нейтральним» Китаєм.

А далі все. Крим – «фортеця в облозі».

І в ній:

• стотисячне військове угруповання ворога, яке не знає за що воює;

• тисяч тридцять поліцаїв, фсбшників і окупаційних чиновників, в яких одне-єдине завдання – втекти та зберегти награбоване;

• кілька десятків тисяч зрадників та різнокаліберних колаборантів, які першими «встануть на лижі»;

• близько шестисот тисяч колонізаторів, які приїхали з російської глибинки до захопленого воєнною с
илою українського Криму і не готові йти в партизани;

• і головне – два з половиною мільйони українських громадян, які дев'ять років виживають у задушливій атмосфері безправ'я та страху, що панує на окупованій території. Їх 99% – тих, хто зберіг українські паспорти.

Очевидно, що без масованої підтримки проросійського лобі на Заході кремлю «фортецю в облозі» з таким складом населення не втримати. Саме тому розпочалося інформаційне килимове бомбардування, націлене на зміну суспільних настроїв у Європі та США.

Але й нам, якщо не виправимо помилки, «фортецю в облозі» не взяти.
Російська пропаганда панічно боїться опору українського населення та появи українських партизанів. І тому, залякуючи репресіями Києва, намагається створити з усіх наших співгромадян, що перебувають у «фортеці в облозі», однорідну антиукраїнську масу.

Наша влада дев'ять років не може на законодавчому рівні відповісти на запитання, кого вважає зрадником, а кого жертвою окупантів. Такої ж вичерпної та своєчасної відповіді вимагає питання про порядок і терміни відновлення української влади і порушених прав громадян на територіях, що звільняються нами. Саме таким чином із заляканих заручників путіна мільйони українців перетворяться на активних учасників визволення Криму.

Що ж стосується решти мешканців «фортеці в облозі», то для кожної з груп українська влада також повинна мати свої меседжі.

Діючи таким чином ми зможемо ефективно допомогти Збройним Силам України звільнити нашу землю. І зробити це максимально безкровно.

Вважаю, що саме цими завданнями терміново має зайнятися Консультативна рада з питань деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, про створення якої йшлося в Указі Президента ще 15 серпня.

Нет комментариев