ДБР з принципу не довіряє Укрпошті, знаючи щось недобре про Смілянського, чи це щось новітнє релігійне?

Щодо штурму ДБР музею І.Гончара «для вручення повістки Порошенку».

Якби це був не музей — це було би навіть забавно. Забавніше хіба штурм туалету «для вручення повістки» — тобто, ДБР з принципу не довіряє Укрпошті, знаючи щось недобре про Смілянського, чи це щось новітнє релігійне?

Хоча насправді цікавіші інші, геть нудні й негероїчні речі, звичайні для правової держави, а не сталкерського бантустану: а хто, перепрошую за прозу, заплатить музею за зґвалтовані двері? Бо якщо це не буде прицільно з зарплат конкретних працівників, а просто «ДБР» чи «держава» — це означає, що за руйнівні перформанси ДБР заплатимо ми з вами — точніше, заплатиться нашими ж податками.

Ну і ще цікавіше: якщо, не дай Боже, в процесі героїчного штурму музею дбр-івські халки хоч якось пошкодили бодай одну картину — це ж гарантовано страховий випадок. І страхова компанія негайно подасть до суду за свідоме нищення цінної власності в процесі порушення законів України щодо правил вручення повісток. З відшкодуванням, знов ж таки, з держави — а отже, з нас.

А колекція міжнародна. І можна гарантувати заголовки в європейських і світових ЗМІ: «Працівники силових структур України за схвалення влади руйнують музеї і нищать мистецькі колекції». І оце так треба було того штурму, щоб вляпатись в таке лайно?

Скільки і чим Україна заплатить за кількахвилинну втіху того ж Портнова?