У розслідуванні справи «вагнерівців» все більше запитань без відповідей.
25 листопада виконувач обов‘язків директора ДБР Олексій Сухачов заявив, що Державне бюро розслідувань допитає керівника Офісу президента Андрія Єрмака у справі щодо операції із затримання членів ПВК «Вагнер». За словами Сухачова, зараз ДБР розслідує два кримінальних провадження, пов’язаних з операцією щодо бойовиків ПВК «Вагнер». Одне з них за фактом державної зради, інше за фактом розголошення державної таємниці. Але чи допоможе це слідчим Бюро з’ясувати нові деталі справи? І чи був насправді так званий «злив» операції українських спецслужб?
Насправді заяви представників української розвідки щодо справи «вагнерівців» викликають певний скептицизм, і зараз я поясню – чому.
По-перше, лише 29, а не 24 числа, як заявив Василь Бурба, було оголошено підозру 26 учасникам ПВК Вагнера. А 27 числа «вагнерівці» переїхали для подальшого проживання в санаторій «Белорусочка», яким керує колишній начальник Головного клінічного центу ЗС БР полковник Савицький Святослав Федорович. До речі, ця людина тісно пов’язана з військовою розвідкою.
Примітно, що санаторій «Белорусочка» належить Федерації профспілок Білорусь, яким керує Михайло Орда – начальник виборчого штабу Лукашенка.
В ніч на 29 липня сааме в цьому санаторії 32 «вагнерівці» були затримані спецпризначенцями КДБ і ОМОН РБ.
Тому я маю запитання до пана Бурби, «розвідника дуже високого рівня»: а чому саме в цей санаторій були передислоковані учасники ПВК Вагнера?
І ще, щодо «зливу» інформації. Хотів би зауважити, що, за даними Bellingcat, було отримано інформацію щодо декількох сотень учасників приватної військової кампанії.
І в мене ще одне питання: а де ж поділися решта «вагнерівців»? І чи мають українські правоохоронні органи доказову базу щодо учасників ПВК? До речі, за інформацією генерал-лейтенанта Григорія Омельченка лише третина затриманих були т.зв. «ветеранами» ПВК «Вагнер», що, за його словами, підтверджувалося анкетами, фото, списками і розписками, вилучених у затриманих.
Примітно, що ще у жовтні 2017 року тодішній очільник СБУ В. Грицак повідомив на прес-конференції, що Службою безпеки встановлено 1570 імен та установчих даних бойовиків ПВК «Вагнер», в тому числі тих, хто загинув на території України.
«Маємо номери паспортів, особисті номери, позивні, дані про місця проживання. Діяльності кожного з них буде надаватися правова оцінка в рамках кримінальних провадженью. Ми вважаємо членів ПВК «Вагнер» військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації», – заявив він.
Натомість українською прокуратурою підготовлена підозра щодо 26. За словами колишнього генпрокурора Юрія Луценко, 29 липня, у ніч на початок імовірної операції слідчий СБУ і прокурори ГПУ підготували на всіх 26 осіб підозри. «Це готовий документ про підозру, який мали вручити терористам, живим чи неживим, у момент їхнього перебування на українській території. Термін вручення підозри — не більше доби. Тому 29-го в ніч вона написана, а 30-го вона мала бути в руках живих чи неживих терористів. Вони звинувачуються на підставі документів, здобутих у рамках оперативно-розшукових заходів ГУР і СБУ, у терористичних, військових злочинах — приблизно 15 статей», — розповів ексгенпрокурор.
На мій погляд, це – мильна бульбашка, яка була роздмухана паном Бурбою, аби прикрити повну некомпетентність і бажання втриматися на посаді.
Йдемо далі: квитки були заброньовані на 30 число для 33 учасників приватної військової кампанії, які начебто встановлені й мали бути затримані. А підозра висунута лише 26. А як щодо інших?
Дійсно, була інформація, що інші затримані білоруськими спецслужбами– ветерани військових конфліктів в інших країнах, зокрема в Сирії, Лівії тощо. Але в Сирії російські структури, починаючи зі « Слов'янського корпусу», перебувають на законних підставах. Цікаво, що саме мали інкримінували українські правоохоронці цим персонажам на момент їх затримання в Україні? Вибачилися б і відпустили? Для чого треба було коштом українських платників податків вивозити їх на територію РБ і купляти квитки до Стамбулу?
Для чого створювати цю інформаційну бульбашку?
Цікаво, що на момент затримання білоруськими спецслужбами цих 33 осіб, на території Республіки Білорусь перебували більш як 200 учасників приватної військової кампанії. Вони мали брати участь в акціях протесту на підтримку Тихановської, створюючи так звану ударну силу.
А ще близько 200 учасників ПВК «Вагнер», за інформацією білоруського КДБ, були зосереджені в місті Псков, готові в будь-який момент перетнути російсько-білоруський кордон.
І тут є ще одне питання, на яке ми б мали почути відповідь: окей, можливо дійсно стався «злив». Але ж вони вже були затримані білоруськими спецслужбами.
Чому цілий тиждень українська сторона надсилала запити на екстрадицію «вагнерівців» до Росії?
Не треба було садити літаки в Києві, створювати потенційно аварійну ситуацію, щось вигадувати. Слід було просто вилетіти в той самий день із документами на екстрадицію й забрати у Республіки Білорусь уже затриманих «вагнерівців».
Але цього не сталося. І в мене складається враження, що у Генпрокуратури не було екстрадиційних документів. І, відповідно, на мою думку, всі екстрадиційні справи вже ліпилися на ходу й писалися «на колінці» буквально за декілька днів. Щоб імітувати бурхливу діяльність. Саме з цим, на мою думку, і пов’язана відставка Мамєдова.
І головне щодо справи «вагнерівців»: чи дійсно спецоперацію готували до останнього без візування з боку Президента? Хто кого підставив?
І чому Бурба доповідав про хід підготовки третім особам? Адже він не мав права цього робити. Ба більше, його пояснення про те, що команду начебто віддав Єрмак, уповноважений Президентом, не витримує критики.
Бурба як тодішній очільник ГУР Міноборони підпорядкований безпосередньо Верховному головнокомандувачу та Міністру оборони.
І, до речі, цей «розвідник дуже високого рівня» свого часу фактично дезінформовував попереднього президента Порошенка про начебто прорив російської танкової колони до Луганська у листопаді 2017 року. Тоді Порошенко терміново скликав військовий кабінет та апелював до країн Заходу щодо можливих наслідків військової агресії з боку РФ.
Зрозуміло, що якщо людина фальсифікує інформацію один раз, то може сфальсифікувати й удруге.
Але вперше у військовій історії України людині, яка дезінформувала Президента, присвоюють звання генерал-полковника. І, на жаль, це – черговий кричущий прояв непрофесіоналізму очільників вже тодішніх очільників держави.
Нагадаю, Міжнародна група журналістів-розслідувачів Bellingcat 17 листопада оприлюднила інформацію про спецоперацію із затримання бойовиків російської приватної військової компанії «Вагнер», у якій аналізує обставини та причини її зриву.
Під час прес-марафону «30 запитань Президенту України» Президент Володимир Зеленський заявив, що операція із затримання бойовиків приватної військової компанії «Вагнер» була підготовлена непрофесійно й могла спровокувати численні людські жертви.
Він також зазначив, що керівник Офісу Президента Андрій Єрмак не міг ухвалювати рішення про проведення операції із затримання бойовиків ПВК «Вагнер», адже він не має таких повноважень.
Насправді заяви представників української розвідки щодо справи «вагнерівців» викликають певний скептицизм, і зараз я поясню – чому.
По-перше, лише 29, а не 24 числа, як заявив Василь Бурба, було оголошено підозру 26 учасникам ПВК Вагнера. А 27 числа «вагнерівці» переїхали для подальшого проживання в санаторій «Белорусочка», яким керує колишній начальник Головного клінічного центу ЗС БР полковник Савицький Святослав Федорович. До речі, ця людина тісно пов’язана з військовою розвідкою.
Примітно, що санаторій «Белорусочка» належить Федерації профспілок Білорусь, яким керує Михайло Орда – начальник виборчого штабу Лукашенка.
В ніч на 29 липня сааме в цьому санаторії 32 «вагнерівці» були затримані спецпризначенцями КДБ і ОМОН РБ.
Тому я маю запитання до пана Бурби, «розвідника дуже високого рівня»: а чому саме в цей санаторій були передислоковані учасники ПВК Вагнера?
І ще, щодо «зливу» інформації. Хотів би зауважити, що, за даними Bellingcat, було отримано інформацію щодо декількох сотень учасників приватної військової кампанії.
І в мене ще одне питання: а де ж поділися решта «вагнерівців»? І чи мають українські правоохоронні органи доказову базу щодо учасників ПВК? До речі, за інформацією генерал-лейтенанта Григорія Омельченка лише третина затриманих були т.зв. «ветеранами» ПВК «Вагнер», що, за його словами, підтверджувалося анкетами, фото, списками і розписками, вилучених у затриманих.
Примітно, що ще у жовтні 2017 року тодішній очільник СБУ В. Грицак повідомив на прес-конференції, що Службою безпеки встановлено 1570 імен та установчих даних бойовиків ПВК «Вагнер», в тому числі тих, хто загинув на території України.
«Маємо номери паспортів, особисті номери, позивні, дані про місця проживання. Діяльності кожного з них буде надаватися правова оцінка в рамках кримінальних провадженью. Ми вважаємо членів ПВК «Вагнер» військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації», – заявив він.
Натомість українською прокуратурою підготовлена підозра щодо 26. За словами колишнього генпрокурора Юрія Луценко, 29 липня, у ніч на початок імовірної операції слідчий СБУ і прокурори ГПУ підготували на всіх 26 осіб підозри. «Це готовий документ про підозру, який мали вручити терористам, живим чи неживим, у момент їхнього перебування на українській території. Термін вручення підозри — не більше доби. Тому 29-го в ніч вона написана, а 30-го вона мала бути в руках живих чи неживих терористів. Вони звинувачуються на підставі документів, здобутих у рамках оперативно-розшукових заходів ГУР і СБУ, у терористичних, військових злочинах — приблизно 15 статей», — розповів ексгенпрокурор.
На мій погляд, це – мильна бульбашка, яка була роздмухана паном Бурбою, аби прикрити повну некомпетентність і бажання втриматися на посаді.
Йдемо далі: квитки були заброньовані на 30 число для 33 учасників приватної військової кампанії, які начебто встановлені й мали бути затримані. А підозра висунута лише 26. А як щодо інших?
Дійсно, була інформація, що інші затримані білоруськими спецслужбами– ветерани військових конфліктів в інших країнах, зокрема в Сирії, Лівії тощо. Але в Сирії російські структури, починаючи зі « Слов'янського корпусу», перебувають на законних підставах. Цікаво, що саме мали інкримінували українські правоохоронці цим персонажам на момент їх затримання в Україні? Вибачилися б і відпустили? Для чого треба було коштом українських платників податків вивозити їх на територію РБ і купляти квитки до Стамбулу?
Для чого створювати цю інформаційну бульбашку?
Цікаво, що на момент затримання білоруськими спецслужбами цих 33 осіб, на території Республіки Білорусь перебували більш як 200 учасників приватної військової кампанії. Вони мали брати участь в акціях протесту на підтримку Тихановської, створюючи так звану ударну силу.
А ще близько 200 учасників ПВК «Вагнер», за інформацією білоруського КДБ, були зосереджені в місті Псков, готові в будь-який момент перетнути російсько-білоруський кордон.
І тут є ще одне питання, на яке ми б мали почути відповідь: окей, можливо дійсно стався «злив». Але ж вони вже були затримані білоруськими спецслужбами.
Чому цілий тиждень українська сторона надсилала запити на екстрадицію «вагнерівців» до Росії?
Не треба було садити літаки в Києві, створювати потенційно аварійну ситуацію, щось вигадувати. Слід було просто вилетіти в той самий день із документами на екстрадицію й забрати у Республіки Білорусь уже затриманих «вагнерівців».
Але цього не сталося. І в мене складається враження, що у Генпрокуратури не було екстрадиційних документів. І, відповідно, на мою думку, всі екстрадиційні справи вже ліпилися на ходу й писалися «на колінці» буквально за декілька днів. Щоб імітувати бурхливу діяльність. Саме з цим, на мою думку, і пов’язана відставка Мамєдова.
І головне щодо справи «вагнерівців»: чи дійсно спецоперацію готували до останнього без візування з боку Президента? Хто кого підставив?
І чому Бурба доповідав про хід підготовки третім особам? Адже він не мав права цього робити. Ба більше, його пояснення про те, що команду начебто віддав Єрмак, уповноважений Президентом, не витримує критики.
Бурба як тодішній очільник ГУР Міноборони підпорядкований безпосередньо Верховному головнокомандувачу та Міністру оборони.
І, до речі, цей «розвідник дуже високого рівня» свого часу фактично дезінформовував попереднього президента Порошенка про начебто прорив російської танкової колони до Луганська у листопаді 2017 року. Тоді Порошенко терміново скликав військовий кабінет та апелював до країн Заходу щодо можливих наслідків військової агресії з боку РФ.
Зрозуміло, що якщо людина фальсифікує інформацію один раз, то може сфальсифікувати й удруге.
Але вперше у військовій історії України людині, яка дезінформувала Президента, присвоюють звання генерал-полковника. І, на жаль, це – черговий кричущий прояв непрофесіоналізму очільників вже тодішніх очільників держави.
Нагадаю, Міжнародна група журналістів-розслідувачів Bellingcat 17 листопада оприлюднила інформацію про спецоперацію із затримання бойовиків російської приватної військової компанії «Вагнер», у якій аналізує обставини та причини її зриву.
Під час прес-марафону «30 запитань Президенту України» Президент Володимир Зеленський заявив, що операція із затримання бойовиків приватної військової компанії «Вагнер» була підготовлена непрофесійно й могла спровокувати численні людські жертви.
Він також зазначив, що керівник Офісу Президента Андрій Єрмак не міг ухвалювати рішення про проведення операції із затримання бойовиків ПВК «Вагнер», адже він не має таких повноважень.
Нет комментариев