Перший етап контрнаступу ЗСУ: маховик впевнено розкручується
Зараз розпочався третій етап війни — контрнаступ українських військових сил. Він перебуває на першому етапі.
Збройним силам України вдалося повернути під контроль значну частину окупованих територій України.
За оцінками Міністерства оборони Британії, Силам оборони України вдалося повернути під контроль значну частину окупованих територій України, причому називається конкретна цифра — 300 кв. км.
Варто зауважити, що звільнена територія значно більша, ніж території, які були захоплені російськими окупантами під час так званого зимово-весняного наступу. Тобто йдеться про фактичну констатацію факту успішного просування Збройних сил України під час контрнаступу.
Нині варто говорити про зміну тактики військового протистояння. Мова йде про те, що розпочався третій етап війни. Перші два – це пасивна оборона, яку ми спостерігали в лютому та березні, потім активна оборона, і наразі ми говоримо про перехід до контрнаступу.
Водночас слід визнати: окупанти за час свого перебування вибудували на загарбаних територіях глибоко ешелоновану систему інженерних загороджень, яка складається з кількох смуг перешкод протяжністю від 10 до 40 км кожна. Перша лінія оборони складається з мережі взводних опорних пунктів. Друга лінія насичена загородженнями типу «зубів дракона». А головне — мінними полями. Третя лінія оборони противника — це фундаментально підготовлені позиції, які «закатані» в бетон: ДОТи та інші інженерно-фортифікаційні споруди.
ФРОНТ — НА ЗВ'ЯЗКУ: КОНТРНАСТУП ЗСУ ТРИВАЄ: УКРАЇНЦІ ВИБИВАЮТЬ ОКУПАНТІВ.
Водночас варто відзначити активне використання окупантами авіації. Це робиться для того, щоб стримати темпи просування українських військ і підтримати темп вогневого валу противника. Саме ці фактори значною мірою впливають на темпи просування нашої техніки.
З огляду на те, що зараз відбувається на лінії зіткнення, то це перший етап наступу. ЗСУ фактично працюють тактичними ротними групами за декількома напрямками, без введення тактичних і оперативних резервів.
Йдеться про те, що ЗСУ, на відміну від росіян, використовують тактику НАТО — «тактику жаб'ячих стрибків», яка себе чудово показала на Харківщині та на правому березі Дніпра. Спочатку потужними ракетними ударами ЗСУ знищили тилову логістику окупантів, знекровили їх контингент на лінії бойового зіткнення і лише потім крок за кроком перейшли до безпосередньо деокупації певної території – населеного пункту чи району. Така тактика дозволяє уникнути чисельних жертв серед особового складу Сил оборони України. Натомість тактика росіян полягає у так званих «м'ясних штурмах», не рахуючись із величезними втратами серед особового складу.
Водночас варто звернути увагу на те, що під час контрнаступу українським Силам оборони доведеться ліквідовувати безліч мінних загороджень різного типу.
За інформацією британської розвідки, Росія вдосконалила тактику, спрямовану на уповільнення бронетанкових контрнаступальних операцій українських Сил оборони на півдні, активно використовуючи протитанкові міни.
До того ж на деяких ділянках щільність мінних полів вказує на те, що російські окупаційні війська використали набагато більше мін, ніж це передбачено військовою доктриною РФ. Тому головна роль у подоланні щильних мінних полів противника буде приділятиметься вибудованій системі роботи різноманітної інженерної техніки, а саме машинам розмінування. Саме інженерна техніка буде відігравати основну роль у подальшому контрнаступі ЗСУ.
Для нарощування спроможностей Сил оборони України у подоланні мінно-вибухових загороджень противника є відповідні домовленості з країнами-партнерами про продовження постачання необхідної кількості інженерної техніки: установок та зарядів розмінування, танкових мостових укладачів, техніки для пророблення проходів у вибухових та невибухових загородженнях.
Українські військових вже опанували норвезькі інженерні машини NM189 Ingeniørpanservogn. NM189 базується на шасі німецького танка Leopard 1 та оснащений крановою стрілою, відвалом і тросовими лебідками для виконання завдань із підготовки оборонних позицій, розчищення шляхів та створення проходів у інженерних загородженнях супротивника.
Крім того, США передали Україні інженерні машини M1132. M1132 оснащені мінними тралами LWMR (Light Weight Mine Roller). Вони призначені для розмінування оборонних рубежів під час наступальних дій. Нагадаю, Пентагон оголосив, що надасть Україні 90 броньованих машин Stryker з 20 мінними катками.
Напередодні Франція заявила, що надасть Україні додаткове інженерне обладнання для розмінування. Про це повідомив президент України Володимир Зеленський за підсумками зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном на полях саміту НАТО у Вільнюсі.
Водночас зазначу, що наразі під питанням можливість проведення масштабних наступальних операцій ЗСУ та звільнення окупованих територій – через відсутність достатньої кількості систем ППО і ПРО, які б прикривали наші війська на марші.
Наразі Росія має значну перевагу в авіації. Мовиться про перевагу не лише кількісну, але й якісну. Українські МіГ-29 — фронтові винищувачі, легші за багатоцільові Су-27. У них менше вузлів підвіски ракет, простіша авіоніка й система управління вогнем. Крім того, Росія використовує у війні з Україною винищувачі Су-35 та Су-30СМ. Це — новіші версії Су-27, що мають значно кращі характеристики.
Без технологічних літаків, які сьогодні є в країнах НАТО, особливого широкого спектру озброєнь, які мають такі літаки, як F-15, F-16, буде дуже важко.
Перевагами F-16 над російськими Су є зокрема його розмір, авіаційне озброєння, а також розвиненіша радіолокаційна система, завдяки якій F-16 зможе «бачити» російські Су на більшій дальності, ніж вони його. Таким чином, у застосуванні зброї на великих та середніх дальностях перевага також належить F-16. У цих літаків незмінна концепція — домінування над ворогом за точністю і за відстанню ураження. Вони повинні знищувати противника на відстанях тоді, коли він їх ще не помічає і вони повинні знищувати майже з першого пострілу, щоб ворог, коли по ньому стріляють, не зробив постріл у відповідь.
Варто відзначити, що передання українським Збройним силам F-16 затягувалося не через технічні питання — навчання екіпажів, техніків, інфраструктури – а винятково через політичні причини та активну роботу російських спецслужб, які на всіх фронтах намагаються торпедувати військову співпрацю США та інших західних держав з Україною.
Подивімось, що відбувається за цей місяць, які тези вкидалися в західних ЗМІ.
Перша теза: експосадовці США зустрічалися з представниками Російської Федерації. Велися розмови щодо можливості мирних перемовин.
Друга теза: український контрнаступ загальмувався. Відповідно, потрібно шукати шляхи можливого перемовного процесу.
Третя теза: «ми вам дали все, що ви просили, але, на жаль». Тобто, створюються передумови, формується громадська думка. Контрнаступ захлинувся. Відповідно, українська сторона має пристати на пропозиції Російської Федерації щодо так званих мирних перемовин. І нікого не цікавить, що власне вимоги російської сторони – це територіальні поступки з боку нашої країни.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в інтерв'ю The Washington Post, змушений був публічно пояснити західним партнерам, що контрнаступ не припинився. Крім того він підкреслив, що за деокупацію кожного метра української землі воїни платять кров’ю, тому його дратують зовнішні коментарі про те, що контрнаступ відбувається повільніше, ніж очікували.
Таким чином, блокування передання Україні F-16 носило виключно політичний характер. Натомість надання Україні F-16 дасть можливість кардинально змінити ситуацію у війні.
Треба дорікнути нашим західним партнерам, які свого часу переконували, що достатньо дати ЗСУ засоби ППО, зокрема малого та середнього радіуса дії для того, щоб відбувся успішний характер контрнаступу. Практика показала, що це було помилкове бачення ситуації і ЗСУ стали заручниками упередженого ставлення в моменті надання Україні F-16 на момент проведення контрнаступальних операцій.
Хоча країни-члени НАТО передали Україні 98% обіцяної техніки з того переліку, який раніше озвучував головком ЗСУ Валерій Залужний, зброї ніколи не буває багато. Україні потрібні ствольна артилерія і РСЗВ, здатні бити на відстань понад 60 км. Саме така зброя дозволить нам бити по складах із БК, місцях скупчення людей та важкої техніки ворога, готуючи ґрунт для подальших наступальних операцій.
Зазначу, що від моменту надання Україні Storm Shаdow її Збройні сили змінили свою тактику завдання ударів по тилових запасах противника. Тепер акцент перенісся на ліквідацію оперативних резервів, які перебувають на відстані до ста і більше кілометрів.
Водночас, є фактор створення противником штучних техногенних катастроф, як елементу військово-політичного тиску з боку Росії. Подібне відбувається на Запорізькій АЕС і «Кримському титані». Наявність техногенного об’єкту в зоні театру військових дій використовується росіянами, як важіль військово-дипломатичного тиску на Україну та країни НАТО, щоб зменшити чи унеможливити контрнаступ на тій чи іншій частині фронту.
Подібний сценарій варто розглядати прискіпливо і уважно. Ситуація на Каховській ГЕС свідчать про відповідні плани керівництва Російської Федерації. Катастрофа на Каховській ГЕС — це елемент цілісної картини створення ворогом штучних техногенних катастроф на всіх напрямках контрнаступу ЗСУ.
Роблю наголос на тому, що противник останнім часом суттєво змінив тактику використання боєприпасів для своїх ракетних атак по Україні. Спочатку йдуть масовані атаки безпілотниками, а потім — комбіновані, із застосуванням крилатих і балістичних ракет. Водночас, на «шахеди» українська ППО змушена використовувати зенітні ракети, які за своєю вартістю значно перевищують ціну дронів.
Враховуючи, що основу нашої ППО досі складають ще радянські системи С-300 і «БукМ1», то працювати змушені саме ними, хоча і є певний брак боєзапасу. До того ж, ворог використовує іранські дрони у нічний час, що зменшує ефективність використання мобільних груп для їхнього збиття.
У росіян зараз ідея «фікс» — знищити Patriot та NASAMS, які стали на бойове чергування. Для ворога важливо завдати репутаційного удару по американських системах ППО та довести ефективність своєї зброї.
Загроза негативних сценарів для України поляє в тому, що російська окупаційна влада надалі не відмовиться від завдання масованих комплексних ракетних ударів по території України. Росія наростила виробництво ракет «Калібр» та Х-101 у 3-4 рази, а також удосконалила застосування ракетного озброєння і безпілотних літальних апаратів. Наразі рівень виробництва ракет більше, ніж це було до широкомасштабної війни.
Стосовно можливих сценарієв розвитку подій безпосередньо на лінії бойового зіткнення, за інформацією Генштабу ЗСУ, противник зосереджує основні зусилля на Лиманському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках.
Лиманський напрямок — це найпроблемніша ділянка фронту, навіть порівняно із Запорізьким та Авдіївським напрямками. Основне завдання окупантів — прорватися в район Лиману. Друге завдання — створення можливостей для оперативного оточення українського угруповання в районі Сіверська.
Саме з цим пов’язана активізація останніми днями російських окупантів у напрямку потенційного удару — українських Діброви і Торського Донецької області.
Попри те, що російські війська зазнають колосальних втрат на Донбасі й «зав’язли» у важких боях на трьох ключових напрямках (Мар’їнка, Авдіївка, Бахмут), військово-політичне командування ворога не відмовляється від планів вийти на адміністративні кордони Донецької й Луганської областей. Про це свідчать дії окупантів під Кремінною Луганської області.
За інформацією місцевих джерел «Права Справа», на Лиманському напрямоку, поблизу Кремінної на Луганщині, зафіксовані нові підрозділи 3-ї і 24-ї бригад спецпризначення, 144 та 3-ї МСД та 90-ї танкової дивізії ЗС РФ. У напрямку Білогорівки була зафіксована передислокація важкої бронетехніки ОТБ «Август», зі складу так званого «2-го АК ЛНР».
Крім того, була зафіксована передислокація у напрямку населеного пункту Діброва окремих підрозділів 98-ї повітряно-десантної дивізії (місце постійної дислокації — Іванове).
У планах противника захопити села Макіївка, Невське і вийти на адмінкордони Луганської області.
Водночас російські загарбники тиснуть по всій лінії бойового зіткнення від Лимана до Куп‘янська протягом останніх кількох днів. Напружені бої точаться на Куп’янському напрямку у Харківській області. Тут зосереджені підрозділи 1-ї танкової армії і 18-ї мотострілецької дивізії збройних сил Росії. Завдання окупантів — продавити українську оборону у напрямку Куп’янська з можливістю виходу на Ізюм. Тобто створення Куп’янсько-Ізюмського ударного угруповання, яке нависатиме над флангами Збройних сил України, зосереджених у Слов’янську.
Інформаційний порядок денний, заданий росіянами - це відволікання оперативних резервів ЗСУ від основних напрямків контрудару.
Незважаючи на всі перераховані фактори, маховик контрнаступу ЗСУ розкручується. Про жодне припинення чи уповільнений темп не мовиться. Силами оборони України звільнено територій за місяць контрнаступу більше, ніж російська окупаційна армія змогла захопити під час зимово-весняного свого наступу, тобто протягом шести місяців.
Збройним силам України вдалося повернути під контроль значну частину окупованих територій України.
За оцінками Міністерства оборони Британії, Силам оборони України вдалося повернути під контроль значну частину окупованих територій України, причому називається конкретна цифра — 300 кв. км.
Варто зауважити, що звільнена територія значно більша, ніж території, які були захоплені російськими окупантами під час так званого зимово-весняного наступу. Тобто йдеться про фактичну констатацію факту успішного просування Збройних сил України під час контрнаступу.
Нині варто говорити про зміну тактики військового протистояння. Мова йде про те, що розпочався третій етап війни. Перші два – це пасивна оборона, яку ми спостерігали в лютому та березні, потім активна оборона, і наразі ми говоримо про перехід до контрнаступу.
Водночас слід визнати: окупанти за час свого перебування вибудували на загарбаних територіях глибоко ешелоновану систему інженерних загороджень, яка складається з кількох смуг перешкод протяжністю від 10 до 40 км кожна. Перша лінія оборони складається з мережі взводних опорних пунктів. Друга лінія насичена загородженнями типу «зубів дракона». А головне — мінними полями. Третя лінія оборони противника — це фундаментально підготовлені позиції, які «закатані» в бетон: ДОТи та інші інженерно-фортифікаційні споруди.
ФРОНТ — НА ЗВ'ЯЗКУ: КОНТРНАСТУП ЗСУ ТРИВАЄ: УКРАЇНЦІ ВИБИВАЮТЬ ОКУПАНТІВ.
Водночас варто відзначити активне використання окупантами авіації. Це робиться для того, щоб стримати темпи просування українських військ і підтримати темп вогневого валу противника. Саме ці фактори значною мірою впливають на темпи просування нашої техніки.
З огляду на те, що зараз відбувається на лінії зіткнення, то це перший етап наступу. ЗСУ фактично працюють тактичними ротними групами за декількома напрямками, без введення тактичних і оперативних резервів.
Йдеться про те, що ЗСУ, на відміну від росіян, використовують тактику НАТО — «тактику жаб'ячих стрибків», яка себе чудово показала на Харківщині та на правому березі Дніпра. Спочатку потужними ракетними ударами ЗСУ знищили тилову логістику окупантів, знекровили їх контингент на лінії бойового зіткнення і лише потім крок за кроком перейшли до безпосередньо деокупації певної території – населеного пункту чи району. Така тактика дозволяє уникнути чисельних жертв серед особового складу Сил оборони України. Натомість тактика росіян полягає у так званих «м'ясних штурмах», не рахуючись із величезними втратами серед особового складу.
Водночас варто звернути увагу на те, що під час контрнаступу українським Силам оборони доведеться ліквідовувати безліч мінних загороджень різного типу.
За інформацією британської розвідки, Росія вдосконалила тактику, спрямовану на уповільнення бронетанкових контрнаступальних операцій українських Сил оборони на півдні, активно використовуючи протитанкові міни.
До того ж на деяких ділянках щільність мінних полів вказує на те, що російські окупаційні війська використали набагато більше мін, ніж це передбачено військовою доктриною РФ. Тому головна роль у подоланні щильних мінних полів противника буде приділятиметься вибудованій системі роботи різноманітної інженерної техніки, а саме машинам розмінування. Саме інженерна техніка буде відігравати основну роль у подальшому контрнаступі ЗСУ.
Для нарощування спроможностей Сил оборони України у подоланні мінно-вибухових загороджень противника є відповідні домовленості з країнами-партнерами про продовження постачання необхідної кількості інженерної техніки: установок та зарядів розмінування, танкових мостових укладачів, техніки для пророблення проходів у вибухових та невибухових загородженнях.
Українські військових вже опанували норвезькі інженерні машини NM189 Ingeniørpanservogn. NM189 базується на шасі німецького танка Leopard 1 та оснащений крановою стрілою, відвалом і тросовими лебідками для виконання завдань із підготовки оборонних позицій, розчищення шляхів та створення проходів у інженерних загородженнях супротивника.
Крім того, США передали Україні інженерні машини M1132. M1132 оснащені мінними тралами LWMR (Light Weight Mine Roller). Вони призначені для розмінування оборонних рубежів під час наступальних дій. Нагадаю, Пентагон оголосив, що надасть Україні 90 броньованих машин Stryker з 20 мінними катками.
Напередодні Франція заявила, що надасть Україні додаткове інженерне обладнання для розмінування. Про це повідомив президент України Володимир Зеленський за підсумками зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном на полях саміту НАТО у Вільнюсі.
Водночас зазначу, що наразі під питанням можливість проведення масштабних наступальних операцій ЗСУ та звільнення окупованих територій – через відсутність достатньої кількості систем ППО і ПРО, які б прикривали наші війська на марші.
Наразі Росія має значну перевагу в авіації. Мовиться про перевагу не лише кількісну, але й якісну. Українські МіГ-29 — фронтові винищувачі, легші за багатоцільові Су-27. У них менше вузлів підвіски ракет, простіша авіоніка й система управління вогнем. Крім того, Росія використовує у війні з Україною винищувачі Су-35 та Су-30СМ. Це — новіші версії Су-27, що мають значно кращі характеристики.
Без технологічних літаків, які сьогодні є в країнах НАТО, особливого широкого спектру озброєнь, які мають такі літаки, як F-15, F-16, буде дуже важко.
Перевагами F-16 над російськими Су є зокрема його розмір, авіаційне озброєння, а також розвиненіша радіолокаційна система, завдяки якій F-16 зможе «бачити» російські Су на більшій дальності, ніж вони його. Таким чином, у застосуванні зброї на великих та середніх дальностях перевага також належить F-16. У цих літаків незмінна концепція — домінування над ворогом за точністю і за відстанню ураження. Вони повинні знищувати противника на відстанях тоді, коли він їх ще не помічає і вони повинні знищувати майже з першого пострілу, щоб ворог, коли по ньому стріляють, не зробив постріл у відповідь.
Варто відзначити, що передання українським Збройним силам F-16 затягувалося не через технічні питання — навчання екіпажів, техніків, інфраструктури – а винятково через політичні причини та активну роботу російських спецслужб, які на всіх фронтах намагаються торпедувати військову співпрацю США та інших західних держав з Україною.
Подивімось, що відбувається за цей місяць, які тези вкидалися в західних ЗМІ.
Перша теза: експосадовці США зустрічалися з представниками Російської Федерації. Велися розмови щодо можливості мирних перемовин.
Друга теза: український контрнаступ загальмувався. Відповідно, потрібно шукати шляхи можливого перемовного процесу.
Третя теза: «ми вам дали все, що ви просили, але, на жаль». Тобто, створюються передумови, формується громадська думка. Контрнаступ захлинувся. Відповідно, українська сторона має пристати на пропозиції Російської Федерації щодо так званих мирних перемовин. І нікого не цікавить, що власне вимоги російської сторони – це територіальні поступки з боку нашої країни.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в інтерв'ю The Washington Post, змушений був публічно пояснити західним партнерам, що контрнаступ не припинився. Крім того він підкреслив, що за деокупацію кожного метра української землі воїни платять кров’ю, тому його дратують зовнішні коментарі про те, що контрнаступ відбувається повільніше, ніж очікували.
Таким чином, блокування передання Україні F-16 носило виключно політичний характер. Натомість надання Україні F-16 дасть можливість кардинально змінити ситуацію у війні.
Треба дорікнути нашим західним партнерам, які свого часу переконували, що достатньо дати ЗСУ засоби ППО, зокрема малого та середнього радіуса дії для того, щоб відбувся успішний характер контрнаступу. Практика показала, що це було помилкове бачення ситуації і ЗСУ стали заручниками упередженого ставлення в моменті надання Україні F-16 на момент проведення контрнаступальних операцій.
Хоча країни-члени НАТО передали Україні 98% обіцяної техніки з того переліку, який раніше озвучував головком ЗСУ Валерій Залужний, зброї ніколи не буває багато. Україні потрібні ствольна артилерія і РСЗВ, здатні бити на відстань понад 60 км. Саме така зброя дозволить нам бити по складах із БК, місцях скупчення людей та важкої техніки ворога, готуючи ґрунт для подальших наступальних операцій.
Зазначу, що від моменту надання Україні Storm Shаdow її Збройні сили змінили свою тактику завдання ударів по тилових запасах противника. Тепер акцент перенісся на ліквідацію оперативних резервів, які перебувають на відстані до ста і більше кілометрів.
Водночас, є фактор створення противником штучних техногенних катастроф, як елементу військово-політичного тиску з боку Росії. Подібне відбувається на Запорізькій АЕС і «Кримському титані». Наявність техногенного об’єкту в зоні театру військових дій використовується росіянами, як важіль військово-дипломатичного тиску на Україну та країни НАТО, щоб зменшити чи унеможливити контрнаступ на тій чи іншій частині фронту.
Подібний сценарій варто розглядати прискіпливо і уважно. Ситуація на Каховській ГЕС свідчать про відповідні плани керівництва Російської Федерації. Катастрофа на Каховській ГЕС — це елемент цілісної картини створення ворогом штучних техногенних катастроф на всіх напрямках контрнаступу ЗСУ.
Роблю наголос на тому, що противник останнім часом суттєво змінив тактику використання боєприпасів для своїх ракетних атак по Україні. Спочатку йдуть масовані атаки безпілотниками, а потім — комбіновані, із застосуванням крилатих і балістичних ракет. Водночас, на «шахеди» українська ППО змушена використовувати зенітні ракети, які за своєю вартістю значно перевищують ціну дронів.
Враховуючи, що основу нашої ППО досі складають ще радянські системи С-300 і «БукМ1», то працювати змушені саме ними, хоча і є певний брак боєзапасу. До того ж, ворог використовує іранські дрони у нічний час, що зменшує ефективність використання мобільних груп для їхнього збиття.
У росіян зараз ідея «фікс» — знищити Patriot та NASAMS, які стали на бойове чергування. Для ворога важливо завдати репутаційного удару по американських системах ППО та довести ефективність своєї зброї.
Загроза негативних сценарів для України поляє в тому, що російська окупаційна влада надалі не відмовиться від завдання масованих комплексних ракетних ударів по території України. Росія наростила виробництво ракет «Калібр» та Х-101 у 3-4 рази, а також удосконалила застосування ракетного озброєння і безпілотних літальних апаратів. Наразі рівень виробництва ракет більше, ніж це було до широкомасштабної війни.
Стосовно можливих сценарієв розвитку подій безпосередньо на лінії бойового зіткнення, за інформацією Генштабу ЗСУ, противник зосереджує основні зусилля на Лиманському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках.
Лиманський напрямок — це найпроблемніша ділянка фронту, навіть порівняно із Запорізьким та Авдіївським напрямками. Основне завдання окупантів — прорватися в район Лиману. Друге завдання — створення можливостей для оперативного оточення українського угруповання в районі Сіверська.
Саме з цим пов’язана активізація останніми днями російських окупантів у напрямку потенційного удару — українських Діброви і Торського Донецької області.
Попри те, що російські війська зазнають колосальних втрат на Донбасі й «зав’язли» у важких боях на трьох ключових напрямках (Мар’їнка, Авдіївка, Бахмут), військово-політичне командування ворога не відмовляється від планів вийти на адміністративні кордони Донецької й Луганської областей. Про це свідчать дії окупантів під Кремінною Луганської області.
За інформацією місцевих джерел «Права Справа», на Лиманському напрямоку, поблизу Кремінної на Луганщині, зафіксовані нові підрозділи 3-ї і 24-ї бригад спецпризначення, 144 та 3-ї МСД та 90-ї танкової дивізії ЗС РФ. У напрямку Білогорівки була зафіксована передислокація важкої бронетехніки ОТБ «Август», зі складу так званого «2-го АК ЛНР».
Крім того, була зафіксована передислокація у напрямку населеного пункту Діброва окремих підрозділів 98-ї повітряно-десантної дивізії (місце постійної дислокації — Іванове).
У планах противника захопити села Макіївка, Невське і вийти на адмінкордони Луганської області.
Водночас російські загарбники тиснуть по всій лінії бойового зіткнення від Лимана до Куп‘янська протягом останніх кількох днів. Напружені бої точаться на Куп’янському напрямку у Харківській області. Тут зосереджені підрозділи 1-ї танкової армії і 18-ї мотострілецької дивізії збройних сил Росії. Завдання окупантів — продавити українську оборону у напрямку Куп’янська з можливістю виходу на Ізюм. Тобто створення Куп’янсько-Ізюмського ударного угруповання, яке нависатиме над флангами Збройних сил України, зосереджених у Слов’янську.
Інформаційний порядок денний, заданий росіянами - це відволікання оперативних резервів ЗСУ від основних напрямків контрудару.
Незважаючи на всі перераховані фактори, маховик контрнаступу ЗСУ розкручується. Про жодне припинення чи уповільнений темп не мовиться. Силами оборони України звільнено територій за місяць контрнаступу більше, ніж російська окупаційна армія змогла захопити під час зимово-весняного свого наступу, тобто протягом шести місяців.
Нет комментариев