Не тільки воєнні: про наміри росіян на Сумському напрямку
Активізація російських військ на Сумському напрямку має першочергове не стільки воєнне, скільки політичне значення для країни-окупанта.
Завдання окупанта — спробувати прорватися до села Юнаківка Сумської області. Юнаківка — це основний транспортний хаб, який забезпечує Сили оборони України, зосереджені на території Курської та Бєлгородської областей. Тому окупанти мають намір блокувати матеріально-технічне забезпечення підрозділів Сил оборони України.
Друге завдання росіян — спроба захоплення частини Сумської області для створення “буферної зони”, про яку заявляв диктатор Путін. Для реалізації цієї мети вони вже зосередили близько 60 тис. особового складу, які планують залучити для спроб захоплення української території.
На мою думку, активізація російських військ на Сумському напрямку має першочергове не стільки воєнне, скільки політичне значення для країни-окупанта.
З політичного погляду спроби російської сторони розширювати зону присутності в Сумській області слід розглядати як елемент військово-політичного тиску в першу чергу на Сполучені Штати, але і на військово-політичне керівництво України. Російська Федерація таким чином намагається дати зрозуміти нашим стратегічним партнерам, що якщо військово-політичне керівництво України не піде на російський ультиматум про виведення української армії з контрольованих нею районів Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, то РФ буде масштабувати театр бойових дій завдяки Сумській, Харківській та загрози виходу на Дніпропетровську область.
Тим часом Сили оборони України продовжують свою присутність на частині території Курської області РФ. Для спроби їх витіснення, за даними аналітичного відділу Громадської Ініціативи “Права справа”, в район села Гуєво на Курщині, яке знаходиться недалеко від кордону з Україною, перекинуто додаткові підрозділи 22-го мотострілецького полку 44-го армійського корпусу Ленінградського військового округу.
Це свідчить про те, що оперативних резервів російських військ з-поміж оперативно-тактичних угруповань “Брянськ” і “Бєлгород” (а їх загальна кількість — близько 100 тис. осіб), вже не вистачає для спроб стримати українське просування на території Курської, Брянської та Бєлгородської областей.
Крім цього, за даними аналітичного відділу ГІ “Права справа”, в район села Гоголівка на Курщині передислоковані додаткові підрозділи 137-го полку 106-ї дивізії повітряно-десантних військ РФ
Ця дивізія вважається однією з найбільш боєздатних у лавах армії країни-окупанта.
Інформація про передислокацію оперативних резервів російської армії з тилових районів РФ в Курську область спростовує заяви Путіна про повний контроль ситуації на території Курщини та прорив і розширення плацдарму в українських Сумській і Харківській областях.
Як бачимо, ситуація прямо протилежна. Щобільше, за повідомленнями Генштабу ЗСУ, за останню добу на території Курської області в зоні присутності Сил оборони України відбулося понад 37 бойових зіткнень. Це свідчить про те, що російські окупанти намагаються виконати поставлені завдання з витіснення Сил оборони України, але, як бачимо, марно.
Як повідомлялося раніше, поки Міноборони РФ рапортує про “деокупацію” Курської області, реальність говорить про протилежне: українські Сили оборони продовжують бойові завдання на території РФ, сковуючи “елітні” російські частини ВДВ і морпіхів.
Завдання окупанта — спробувати прорватися до села Юнаківка Сумської області. Юнаківка — це основний транспортний хаб, який забезпечує Сили оборони України, зосереджені на території Курської та Бєлгородської областей. Тому окупанти мають намір блокувати матеріально-технічне забезпечення підрозділів Сил оборони України.
Друге завдання росіян — спроба захоплення частини Сумської області для створення “буферної зони”, про яку заявляв диктатор Путін. Для реалізації цієї мети вони вже зосередили близько 60 тис. особового складу, які планують залучити для спроб захоплення української території.
На мою думку, активізація російських військ на Сумському напрямку має першочергове не стільки воєнне, скільки політичне значення для країни-окупанта.
З політичного погляду спроби російської сторони розширювати зону присутності в Сумській області слід розглядати як елемент військово-політичного тиску в першу чергу на Сполучені Штати, але і на військово-політичне керівництво України. Російська Федерація таким чином намагається дати зрозуміти нашим стратегічним партнерам, що якщо військово-політичне керівництво України не піде на російський ультиматум про виведення української армії з контрольованих нею районів Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, то РФ буде масштабувати театр бойових дій завдяки Сумській, Харківській та загрози виходу на Дніпропетровську область.
Тим часом Сили оборони України продовжують свою присутність на частині території Курської області РФ. Для спроби їх витіснення, за даними аналітичного відділу Громадської Ініціативи “Права справа”, в район села Гуєво на Курщині, яке знаходиться недалеко від кордону з Україною, перекинуто додаткові підрозділи 22-го мотострілецького полку 44-го армійського корпусу Ленінградського військового округу.
Це свідчить про те, що оперативних резервів російських військ з-поміж оперативно-тактичних угруповань “Брянськ” і “Бєлгород” (а їх загальна кількість — близько 100 тис. осіб), вже не вистачає для спроб стримати українське просування на території Курської, Брянської та Бєлгородської областей.
Крім цього, за даними аналітичного відділу ГІ “Права справа”, в район села Гоголівка на Курщині передислоковані додаткові підрозділи 137-го полку 106-ї дивізії повітряно-десантних військ РФ
Ця дивізія вважається однією з найбільш боєздатних у лавах армії країни-окупанта.
Інформація про передислокацію оперативних резервів російської армії з тилових районів РФ в Курську область спростовує заяви Путіна про повний контроль ситуації на території Курщини та прорив і розширення плацдарму в українських Сумській і Харківській областях.
Як бачимо, ситуація прямо протилежна. Щобільше, за повідомленнями Генштабу ЗСУ, за останню добу на території Курської області в зоні присутності Сил оборони України відбулося понад 37 бойових зіткнень. Це свідчить про те, що російські окупанти намагаються виконати поставлені завдання з витіснення Сил оборони України, але, як бачимо, марно.
Як повідомлялося раніше, поки Міноборони РФ рапортує про “деокупацію” Курської області, реальність говорить про протилежне: українські Сили оборони продовжують бойові завдання на території РФ, сковуючи “елітні” російські частини ВДВ і морпіхів.
Нет комментариев