Держава мусить багаторазово активізувати роботу в інформаційному просторі


Історія з блокадою залізничного сполучення з окупованими територіями отримала саме те продовження, якого очікували й побоювались фахівці, щойно стали відомі прізвища ініціаторів. Саму ідею блокування профановано, державу знов дискредитовано через цілком закономірні дії з відновлення керованості озброєних формувань, територій, транспортного сполучення. Так само знов вкотре для народу дискредитовано ідею самоврядності громади і її державницьких ініціатив — бо настільки голосна ініціатива доволі швидко зійшла на пси. І так само дискредитовано саму можливість формування нових керівних еліт.


Все це було цілком прогнозоване. Як і обурення та розчарування учасників блокади — чому публічні очільники зникли у найважчий момент. Але на якій підставі ці люди чекали інакшого? Якщо в лідерах — курви, то все, що вони в змозі зробити, — то бордель. Інакшого вони просто не вміють.

Так, блокада і її підтримка громадою актуалізувала і питання позбавлення громадянства власників іноземних паспортів (передусім російських), і енергетичної незалежності, диверсифікації ресурсів для енергогенерації, і колаборантів-власників стратегічних підприємств і цілих галузей, і тої ж торгівлі з окупованими територіями (обмеження потоків, їх контроль, правові підстави, фінансовий бік...). Тобто, цілком негативним цей рух назвати не можна. Але все це — заслуга якраз пересічних учасників блокади і тих, хто їх підтримує.

А от «заслугою» організаторів — всім нам відомих політиків з дуже умовною репутацією — є поширення суто кремлівських тез «окупанти воюють саме за гроші, отримані від торгівлі з Україною». Тобто, свідомо усувається реальне твердження: «окупанти воюють на гроші Кремля, зброєю Кремля, під орудою Кремля, за прямої участі регулярних та іррегулярних озброєних структур Росії». Це дуже груба маніпуляція — однак вона спрацювала. В інформаційному просторі успішно майже завершено заміщення справжніх причин і винуватців війни — вигаданими Кремлем. І це на тлі міжнародних судових процесів над РФ як збройним агресором.

В підсумку можу сказати хіба таке: звісно, що пересічних учасників в жодному випадку не варто карати — вони дійсно щиро хочуть як краще. Так само варто налагодити відкритий діалог і з місцевими представниками самоврядування, і з людьми, що вийшли на Майдан нині. Це дійсно патріоти України, щирі і мужні люди, на яких будується фундамент держави — тієї, що постане після війни. От тільки на сьогодні вони нахабно ошукані кількома політиками за дуже сумнівного фінансування.

Але. Держава мусить багаторазово активізувати роботу в інформаційному просторі — кремлівському агітпропу необхідно жорстко протидіяти, а не чекати, доки «саме мине». І наокремо слід розібратись з самопроголошеними «лідерами» і реальними ляльководами. При тому розібратись публічно — бо важливо, щоби передусім люди переконались, хто, як і навіщо маніпулював їхніми життями.

Нет комментариев