Чи оперує професор Прєображенський українських псів?
Все ще не можу відійти від шоку, коли побачила на ZIK зустріч між Червоненком, Сашком Лірником, Олесем Донієм, Ларисою Ніцой з приводу законів про українську мову і мову меншин. Мені це питання болить. Я хочу, щоб нарешті Україна у мовному питанні стала європейською державою.
Коли я побачила поведінку Червоненка у студії, я не вірила своїм очам. Мені здавалось, що те, що відбувається на екрані, це щось на зразок невдалої репетиції якоїсь вистави сільского аматорського театру. Відчуття нереальності також додавала зовнішність Ганни Герман. Мені все здавалось, що у неї якось невірно приклеєна голова, і я все очікувала, коли ж та голова стане на своє місце.
Пан Червоненко відчував себе господарем студії. Все було на його боці: дорогий костюм, доглянута зачіска, напевно, дорогі парфуми. Опоненти ж були так розсаджені, як бідні родичі на весіллі: у закутку, за плечима Сашка Лірника. Думаю редакція зробила це для того, щоб опоненти відчували себе невпевнено.
Слухаючи аргументи Червоненка, дивлячись на рухи його тіла, я згадала не таке давнє інтерв’ю з п.Корбаном. І тоді з Корбаном і з Червоненком мене вразила зверхність, грубість, невихованість цих політиків. Корбан мало що не пускав дим від цигарки в обличчя журналістки. А Червоненкові не знаю, яким чудом вдалось втриматись і не розпустити руки і не зацідити межи очі Сашкові Лірникові.
Світ злодюг, які звикли хапати, тягнути, дурити, підкупляти, вийшов з нічної темряви, зі схованок, з таємних договорняків і вже перекочовує на екрани, переконуючи глядачів, що бандитська модель поведінки є нормою. Ці Червоненки, Корбани зважують людину на свою вагу, яка приймає до уваги тільки банківські, а ще більше офшорні рахунки, ваш дорогий одяг, ваші дорогі машини, вашу здатність оплатити особисту охорону. Все решта ця вага не визнає: ні чийсь талант, ні чиюсь сміливість, ні чиєсь служіння народові, ні тим більше чийсь патріотизм. Червоненки та Корбани такої монети не знають. Вони на таку монету чхати хотіли. Тому Червоненко дивився на своїх опонентів як на якихось комах, які йому, господареві життя в Україні, щось там зуділи про мову. Червоненкам ні мова, ні культура не потрібна. Він, за його словами, створює робочі місця. Рабовласники теж створювали робочі місця рабам. Щось я не чула про розквіт робітників на тих робочих місцях. Розквіт ж Червоненка помітний навіть з екрану телевізора.
Коли Обама був президентом, я звернула увагу на те, як він на зустрічах завжди пропускав гостей уперед. Ця маленька деталь говорила дуже багато: головна людина планети демострувала свою культуру, пошану перед людьми, які були меньш впливовими. У цьому була велич президента США. Цю велич недавно порушив президент Трамп. Я не знаю, чи досидить Трамп свій термін у Овальному кабінеті, але своєю штовханиною на саміті НАТО він собі авторитету не додав. Так само авторитету собі не додав і Червоненко своїм загрозливим зближенням з Сашком Лірником. Червоненко продемонтсрував свої цінності: хто багатий, той і правий, той і керує.
Якось так виходить, що бандити на теренах України демократичними методами приходять до влади, а потім демонструють свою повну неповагу до демократії. Думаю, що у очах корбанів, червоненків, шуфричів, балог, тимошенок, порошенків Меркель, яка живе у звичайній квартирі і не має палаців, Обама, який з чим прийшов з тим і пішов з посади, міністри усяких там Норвегій та Голандій, які їздять на велосипедах на службу своїм громадянам, є диваками, недоумками, які не вміють жити. Спосіб життя європейських політиків, напевно, дуже дратує наших скоробагатьків, які ніяк не можуть стати у один ряд з європейськими політиками.
Сподіватись, що наші можновладці зрозуміють, як вони виглядають на тлі європейських політиків, не доводиться. Тільки є надія, що українські виборці колись зрозуміють, які хапуги та злодюги залізли їм на шию.
Колись моя подруга, яка живе у Петербурзі, мені не раз говорила, що те, що відбувається в Україні, у Росії відбувалось п’ять років назад. Мені ці слова не подобались. Мені не хотілось думати, що ми завжди відстаємо від Росії.Тим більше мені було образливо це чути з вуст моєї однокласниці, яка народилась і виросла в Україні. Я не знаю, що моя вже колишня подруга думає про Україну. Наш зв’язок перервався, коли вона сказала, що Крим російський. Але я тепер думаю, що і Україна і Росія проходять той етап, який США пройшли ще у першій половині двадцятого століття, коли шеріфи часто-густо очолювали мафію, коли поліцейські були корумпованими, коли судді теж підпорядковувались мафії.
І те, що США вдалось пройти цей етап і стати демократичною країною,.дає мені надію, що і Україна теж успішно його пройде.
І на кінець мені хочеться додати, що дивлячись на тих, хто в Україні стає господарем життя, мені здається, що професор Преображенський у машині часу перенісся з Петрогаду у якесь українське містечко, виловлює на наших вулицях бездомних сірків, вшиває їм гіпофізи якихось злодюг, які десь попали під колеса мерседесів. Потім ці прооперовані сірки поповнюють ряди українських політиків, які в очі не бачили ні книг, ні картин, ні вистав, ні університетів.
Мені хочеться крикнути: “Шановний професоре Преображенський, не оперуйте більше вуличних сірків! Досить! Оперуйте політиків, рятуйте Україну від червоненків, корбанів, шуфричів та інших псячих порід”
Коли я побачила поведінку Червоненка у студії, я не вірила своїм очам. Мені здавалось, що те, що відбувається на екрані, це щось на зразок невдалої репетиції якоїсь вистави сільского аматорського театру. Відчуття нереальності також додавала зовнішність Ганни Герман. Мені все здавалось, що у неї якось невірно приклеєна голова, і я все очікувала, коли ж та голова стане на своє місце.
Пан Червоненко відчував себе господарем студії. Все було на його боці: дорогий костюм, доглянута зачіска, напевно, дорогі парфуми. Опоненти ж були так розсаджені, як бідні родичі на весіллі: у закутку, за плечима Сашка Лірника. Думаю редакція зробила це для того, щоб опоненти відчували себе невпевнено.
Слухаючи аргументи Червоненка, дивлячись на рухи його тіла, я згадала не таке давнє інтерв’ю з п.Корбаном. І тоді з Корбаном і з Червоненком мене вразила зверхність, грубість, невихованість цих політиків. Корбан мало що не пускав дим від цигарки в обличчя журналістки. А Червоненкові не знаю, яким чудом вдалось втриматись і не розпустити руки і не зацідити межи очі Сашкові Лірникові.
Світ злодюг, які звикли хапати, тягнути, дурити, підкупляти, вийшов з нічної темряви, зі схованок, з таємних договорняків і вже перекочовує на екрани, переконуючи глядачів, що бандитська модель поведінки є нормою. Ці Червоненки, Корбани зважують людину на свою вагу, яка приймає до уваги тільки банківські, а ще більше офшорні рахунки, ваш дорогий одяг, ваші дорогі машини, вашу здатність оплатити особисту охорону. Все решта ця вага не визнає: ні чийсь талант, ні чиюсь сміливість, ні чиєсь служіння народові, ні тим більше чийсь патріотизм. Червоненки та Корбани такої монети не знають. Вони на таку монету чхати хотіли. Тому Червоненко дивився на своїх опонентів як на якихось комах, які йому, господареві життя в Україні, щось там зуділи про мову. Червоненкам ні мова, ні культура не потрібна. Він, за його словами, створює робочі місця. Рабовласники теж створювали робочі місця рабам. Щось я не чула про розквіт робітників на тих робочих місцях. Розквіт ж Червоненка помітний навіть з екрану телевізора.
Коли Обама був президентом, я звернула увагу на те, як він на зустрічах завжди пропускав гостей уперед. Ця маленька деталь говорила дуже багато: головна людина планети демострувала свою культуру, пошану перед людьми, які були меньш впливовими. У цьому була велич президента США. Цю велич недавно порушив президент Трамп. Я не знаю, чи досидить Трамп свій термін у Овальному кабінеті, але своєю штовханиною на саміті НАТО він собі авторитету не додав. Так само авторитету собі не додав і Червоненко своїм загрозливим зближенням з Сашком Лірником. Червоненко продемонтсрував свої цінності: хто багатий, той і правий, той і керує.
Якось так виходить, що бандити на теренах України демократичними методами приходять до влади, а потім демонструють свою повну неповагу до демократії. Думаю, що у очах корбанів, червоненків, шуфричів, балог, тимошенок, порошенків Меркель, яка живе у звичайній квартирі і не має палаців, Обама, який з чим прийшов з тим і пішов з посади, міністри усяких там Норвегій та Голандій, які їздять на велосипедах на службу своїм громадянам, є диваками, недоумками, які не вміють жити. Спосіб життя європейських політиків, напевно, дуже дратує наших скоробагатьків, які ніяк не можуть стати у один ряд з європейськими політиками.
Сподіватись, що наші можновладці зрозуміють, як вони виглядають на тлі європейських політиків, не доводиться. Тільки є надія, що українські виборці колись зрозуміють, які хапуги та злодюги залізли їм на шию.
Колись моя подруга, яка живе у Петербурзі, мені не раз говорила, що те, що відбувається в Україні, у Росії відбувалось п’ять років назад. Мені ці слова не подобались. Мені не хотілось думати, що ми завжди відстаємо від Росії.Тим більше мені було образливо це чути з вуст моєї однокласниці, яка народилась і виросла в Україні. Я не знаю, що моя вже колишня подруга думає про Україну. Наш зв’язок перервався, коли вона сказала, що Крим російський. Але я тепер думаю, що і Україна і Росія проходять той етап, який США пройшли ще у першій половині двадцятого століття, коли шеріфи часто-густо очолювали мафію, коли поліцейські були корумпованими, коли судді теж підпорядковувались мафії.
І те, що США вдалось пройти цей етап і стати демократичною країною,.дає мені надію, що і Україна теж успішно його пройде.
І на кінець мені хочеться додати, що дивлячись на тих, хто в Україні стає господарем життя, мені здається, що професор Преображенський у машині часу перенісся з Петрогаду у якесь українське містечко, виловлює на наших вулицях бездомних сірків, вшиває їм гіпофізи якихось злодюг, які десь попали під колеса мерседесів. Потім ці прооперовані сірки поповнюють ряди українських політиків, які в очі не бачили ні книг, ні картин, ні вистав, ні університетів.
Мені хочеться крикнути: “Шановний професоре Преображенський, не оперуйте більше вуличних сірків! Досить! Оперуйте політиків, рятуйте Україну від червоненків, корбанів, шуфричів та інших псячих порід”
Нет комментариев