Куди рухається Україна?

Ось, вже, практично, 27 років своєї новітньої історії наша країна день за днем, місяць за місяцем, рік за роком кудись рухається.

Щось відбувається у зовнішньополітичному напрямку, у внутрішньому економічному і соціальному розвитку. Але, все це, що відбувається, більше нагадує, в кращому випадку, топтання на місці, ніж рух по висхідній.
Україна деградує. Економіка країни, за минулі роки, впала більш, ніж в два рази, реальний рівень життя українців знизився пропорційно цьому падінню економіки, чисельність жителів України скоротилася з 52-х до офіційних 42-х мільйонів чоловік.

А, найголовніше, — ми, як випали, з розпадом Союзу, в розряд держав третього світу, так державою третього світу до сьогоднішнього дня і залишилися. Забезпечуючи домінантні держави своїми сировинними і людськими ресурсами.

Куди сьогодні рухається Україна? Якою вона буде через 5-ть, 10-ть, 20-ть років?
Без відповіді на це питання майбутнє нашої держави, майбутнє його жителів — українців, залишається дуже примарним, що залежить від примхи чергових тимчасових правителів у владі.

Нам потрібен чіткий образ майбутньої України. Нам потрібна багатофакторна модель нашої держави 20-ти річного, припустимо, майбутнього, яка, з одного боку, дасть можливість представити нам, що ми, як країна, хотіли б з себе представляти через 20-ть років. З іншого боку, показники такої комплексної Моделі стали б чіткими орієнтирами, цілями, які повинні бути досягнуті в політичному, соціальному, і економічному розвитку України, з тим, щоб наша країна стала економічно потужною, і соціально успішною.

Модель майбутньої України, Програма її досягнення, повинні бути розроблені висококваліфікованими фахівцями під контролем Громадянського суспільства, і передані державним інституціям влади для виконання.
Незалежно від політичних уподобань тієї чи іншої генерації влади, що періодично приходять до керівництва державою.

Але, перед тим, як ініціювати розробку Моделі майбутньої України, Програми соціально-економічного та політичного розвитку країни, суспільство повинно відповісти на ряд основоположних для його розвитку, і розвитку держави, питань.

Україна так і залишиться, в геополітичних світових розкладах, країною третього світу, колонією, приреченою забезпечувати метрополії дешевими природними і людськими ресурсами?

Або, ми, всеж-таки, спробуємо стати рівноправним гравцем серед держав, хай не першого, але, хоч, другого рангу?

Який тип держави ми збираємося будувати: ліберальну, або тоталітарну?

Ліберальну, де гарантуються права і свободи всіх громадян, і рівність всіх перед законом. При контролюючої ролі держави, покликаної гарантувати забезпечення цих принципів.

Або тоталітарну? І, не має значення, цей тоталітаризм державний, або авторитарний.
Який суспільно-економічний лад створюємо?

Продовжуємо миритися з олігархічним, або, всеж-таки, переходимо до сучасного, демократичного?
Який тип суспільства вибираємо: доіндустриальне (аграрне), індустріальне (з урахуванням наявного потенціалу), або, вже, постіндустріальне?
Яку економіку будуємо: відкриту, або монопольну?
Яке моделюємо співвідношення, в структурі українського ВВП, між споживанням, накопиченням, та інвестиціями в основний капітал держави?

Бо, від цього співвідношення залежить, чи буде країна економічно та соціально розвиватись, чи буде проїдати власні економічні результати
Який принцип розподілу результатів зростання економіки впроваджуємо: справедливо-інклюзивний, або директивно-екстрактивний?
Які соціальні та економічні Цілі мають бути досягнуті в результаті реалізації Моделі майбутнього України?

Сьогодні, відповіді на ці основоположні питання нинішня влада давати не хоче. Їм це не вигідно. Набагато вигідніше вести країну в невизначеному напрямку, управляти державою в ручному режимі.

Але, нам, Громадянському суспільству, якщо ми хочемо жити в цивілізованій Україні, неминуче доведеться на ці питання відповісти.

Інакше, ми так і залишимося країною третього світу під зовнішнім кураторством.