Про "нашу" корупцію, або Про імітацію боротьби з нею...

Захід натиснув на наших владних компрадорів, і ті змушені були під цим тиском створити антикорупційні органи — НАБУ, САП, НАЗК.

Нам розповіли, як тепер, зі створенням цих органів, почне викорінюватися корупція в країні. А, ми повірили, і почали чекати на диво, — очищення країни, і довгий ланцюжок корупціонерів, які понуро бредуть «в места не столь отдаленные…»

Утопія… картина аквареллю…

За нинішньої Системі влади, нинішньому розкладі політичних сил в паразитарній суспільно-економічній формації, всі ці антикорупційні органи здатні ловити тільки зовнішні прояви корупції — дрібних стрілочників і рибку середніх розмірів, яку періодично, для демонстрації ефективності цих органів, буде підкидати сама Система.

А, до великої риби, тим більше до акул державної влади, нашим антикорупціонерам не добратися ніколи. Для цього у Системи досить явних і прихованих важелів.

Ніде, в жодній країні світу, штучно створені антикорупційні органи не змогли ліквідувати корупцію. Навіть в Китаї, з його жорстким політичним режимом, з його масовими розстрілами корупціонерів, корупція, як явище, ще не викоренена.

Чому в Україні, в її нинішньому внутрішньополітичному і соціальному стані, корупцію неможливо не тільки знищити, але, навіть, значно зменшити?

Проблема в тому, що корупція закладена в самій, що діє в країні, Системі суспільно-економічних відносин. У механізмах державної влади і формах роботи загальнодержавної економіки. У принципах розподілу загальнонаціональних економічних результатів. У тому, що кілька людей в країні отримують результат величезних корупційних потоків, що йдуть на самий верх Системи.

Що толку, якщо будуть ловити дрібних злодюжок? На їх місце Система, як багатоголова гідра, відростить нових, ще більш примітивних шахраїв. Які, під наше ремствування, будуть красти тисячі і мільйони. У той час, як акули Системи крадуть мільярдами. А ми цього не бачимо, фокусуючись на тих, кого нам, про людське око, підкидає Система.

Тарифи на газ і на електроенергію, отримання безповоротних кредитів в державних банках, з їх подальшою докапіталізацією, спекуляції на валютному ринку і облігаціях державної позики, активи збанкрутілих банків, які зникли, податкові ями, махінації з поверненням ПДВ, митні схеми… Десятки і сотні мільярдів гривень, які йдуть в кишені кільком людям в країні. Ось це — корупція по-дорослому. І поламати її ручні антикорупційні органи не в змозі.

Якщо ми хочемо викорінити корупцію, як системне явище в Україні, нам необхідно міняти систему.

Олігархічну систему управління державою і його економікою. Міняти на сучасну, цивілізовану Систему демократичних відносин, яка довела свою ефективність у багатьох розвинених державах.

Зміна системи відбудеться тоді, коли нова Система суспільно-економічних відносин визріє в суспільстві, і більшість нашого суспільства готове буде її впроваджувати і захищати.

Шанси є. У 2019-му році…

Але, ми повинні бути до цього готові. Вже сьогодні