Від оголених жінок Януковича до чарівних жінок Клімкіна
Від оголених жінок Януковича до чарівних жінок Клімкіна.
Слухала вчора прес-конференцію нашого міністра закордонних справ пана Клімкіна з міністром закордонних справ Канади Христею Фрі, яка мені дуже не сподобалась. Україна як незалежна держава має юний вік, тому, можна було б вибачити якісь помилки наших посадовців. Але у той же час знаючи, що наші політики платять шалені гроші на задурманювання виборців, задаю собі питання, чому наші міністри, президенти, дипломати не проходять школу етікету, щоб гідно, достойно представляти Україну світові. Мають же у нас бути на факультеті міжнародних відносин викладачі, які мають вчити наших посадовців простих, але необхідних правил поведінки, щоб не було за них соромно. Можна дійти до висновку, що сучасне керівництво держави не ставить собі за мету підняття престижу України.
Вчора, звертаючись до канадського міністра закордонних справ, Клімкін назвав її чарівною жінкою. Ці слова роздратували моє вухо. Я одразу згадала дурнуватий виступ Януковича у Давосі, коли він закликав інвесторів приїхати до Києва вкладати гроші в украінський бізнес навесні, коли киянки знімуть важкий зимовий одяг і матимуть більше частин тіла оголених. Чи не з легких слів Януковича Київ стає столицею європейського секс-бізнесу, а українки виношують дітей на замовлення бездітних європейських пар. Живучи за межами України, я напевно, відвикла від таких відвертого тваринного ставлення до жінок. Мені важко уявити, щоб Девід Камерун чи Марьяно Рахой, чи ще якийсь поважний політик ( я не включаю сюди самодура Трампа чи сексуального розтлінника Сільвіо Берлусконі) могли б бовкнути на людях подібні речі. Навіть міністр закордонних справ Лавров, який при невиключеному мікрофоні матерно висловився про міністра закордонних справ Саудівської Аравії Аделя аль — Джубейра, виглядає більшим професіоналом ніж наші політики з такими сексистськими висловлюваннями.
Якби щось подібне сказав іспанський чи французський політик, то наступного дня всі перші сторінки ЗМІ, всі теле- та радіоновини починались би з цього протокольного проколу. Але в Україні такі речі не помічаються.
На початку моєї трудової педагогічної діяльності мене почали переслідувати за мої політичні переконання. Тому я вирішила спробувати журналістського хліба. Головний редактор однієї з чернівецьких газет по телефону сказав мені: “Якщо твої ноги починаються від нижніх щелеп, то можеш приходити”. Редактор не попросив написати мене якийсь матеріал, не запросив мене на співбесіду. Ні, його цікавила моя зовнішність.
Слухаючи новини на “ Експрес” я одного разу почула, як одна ведуча прощалась з глядачами і сказала: “ А зараз програму продовжить чарівна…….”. Прізвищ я не пам’ятаю. Коли одна жінка характеризує іншу жінку словами “чарівна”, то це крім якоїсь дезорієнтації у черговий раз говорить жінкам: “ Тільки гарні, чарівні жінки мають право на місце перед екраном”.
Також мене якось вразили ще два випадки: інтерв’ю Корбана, коли він пихкав майже у очі журналістки цигаркою і поводив себе з нею не як відомий політик, а як невихований зверхній залицяльник. Так само кілька місяців тому на програму Наташі Влащенко( не дивлюсь їі програми, якщо вони ведуться російською, і мені гидко, як ця ведуча з українським прізвищем підкреслює свою належність до чужої нації цією “Наташею”. Наталкою українська ведуча на українському телебаченні бути не хоче: це не її культура) прийшов черговий політик і почав відповідати на питання теж у формі зверхньо-залицяльній.
Якось майбутнім педагогам запропонували по фотографім дітей оцінити їхні успіхи у навчанні. Результати опитування показали, що красивішим дітям студенти приписали кращі здібності.
Ні для кого не є секретом, що гарна зовнішність дуже допомогає політикам, дає зайві бали, гарна зовнішність дає більше шансів знайти роботу. Ну а про артистів можна й не говорити.
Хто бував у скандинавських країнах, у інших європейських країнах, той міг помітити, що тамтешні жінки у більшості ходять немакійованими, у взутті без підборів, без зачісок. Навіть політики-жінки Ангела Меркель чи Катрін Ештон, думаю, тільки миють голову і сушать феном. Ніякого макіяжу на їхньому обличчі непомітно. На заході жінки одягають святковий одяг і роблять макіяж для особливих випадків: весілля, театр.
Чому це так відбувається? Тому що у цих країнах жінки економічно можуть вижити самі і закони діють так, що жінка може виховувати дітей з їхнім батьком таким чином, що не обов’язково жити під одним дахом. У цих країнах жінка не має відкривати собі дорогу у житті своїми принадами. Жінки самі вирішують, чи хочуть вони жити з чоловіком, чи важливо їм щохвилини привертати увагу протилежної статі, чи є у них у житті щось важливіше, ніж варити борщ та ліпити вареники.
Коли я ще була студенткою, у мене в групі вчились дві не дуже гарні дівчини. Пригадую, що я ще жаліла їх і думала: хто ж їх, таких негарних, заміж візьме. І виявилось, що вони обидві дуже щасливо одружились і утворили щасливі сім’ї. Вони обидві знали собі ціну. Їхня зовнішність мала значення тільки у перші хвилини спілкування. А далі це були цікаві співрозмовниці, душевні люди, вірні подруги, хороші спеціалісти.
Бачу, що в Україні все більше дівчат не ставлять першою мету вискочити заміж. Все більше дівчат, так як й їхні ровесниці за кордоном, хочуть отримати гарну освіту, побачити світ, знайти цікаву роботу. Це радує. Хотілося б, щоб і наші політики, впливові люди бачили у жінках колег, спеціалістів, друзів, політиків, співробітників. А жінок щоб бачили тоді, коли це буде доречно: у сім’ї, на побаченні.
Сучасний світ побудований під потреби чоловіків. Саме тому у магазинах, у барах у першу чергу візьмуть на роботу молоденьких дівчаток. Так само на телебаченні, у кіно. Чоловіки воліють жити у оточенні молодих гарних жінок. У багатьох цивілізованих країнах у приватній сфері до сьогодні за одну й ту саму роботу чоловікові платять більше, тому що чоловіки до тепер вважають, що жінки дурніші, не такі вправні. Задача жінок світу, і українок зокрема, полягає у тому, щоб не тільки ставити собі за мету знайти чоловіка, але й знайти собі заняття, яке дасть найбільше задоволення, яке допоможе досягти якоїсь мети. Задача жінок полягає у тому, що чоловіки не будували світ для задоволення своїх чоловічих потреб. Ні, світ має задовільняти потреби і іншої частини людства — жіночої. Чоловіки мають знати і рахуватись з тим, що жінки теж мріють творити нові технології, нові реалії, музику, живопис, фільми. Ми є. Ми потребуємо простору. Ми можемо бути окрасою життя так само як чоловіки. Але ми не прийшли у цей світ, щоб бути тільки окрасою життя чоловіків. Ні, ми прийшли для багато чого іншого.
Слухала вчора прес-конференцію нашого міністра закордонних справ пана Клімкіна з міністром закордонних справ Канади Христею Фрі, яка мені дуже не сподобалась. Україна як незалежна держава має юний вік, тому, можна було б вибачити якісь помилки наших посадовців. Але у той же час знаючи, що наші політики платять шалені гроші на задурманювання виборців, задаю собі питання, чому наші міністри, президенти, дипломати не проходять школу етікету, щоб гідно, достойно представляти Україну світові. Мають же у нас бути на факультеті міжнародних відносин викладачі, які мають вчити наших посадовців простих, але необхідних правил поведінки, щоб не було за них соромно. Можна дійти до висновку, що сучасне керівництво держави не ставить собі за мету підняття престижу України.
Вчора, звертаючись до канадського міністра закордонних справ, Клімкін назвав її чарівною жінкою. Ці слова роздратували моє вухо. Я одразу згадала дурнуватий виступ Януковича у Давосі, коли він закликав інвесторів приїхати до Києва вкладати гроші в украінський бізнес навесні, коли киянки знімуть важкий зимовий одяг і матимуть більше частин тіла оголених. Чи не з легких слів Януковича Київ стає столицею європейського секс-бізнесу, а українки виношують дітей на замовлення бездітних європейських пар. Живучи за межами України, я напевно, відвикла від таких відвертого тваринного ставлення до жінок. Мені важко уявити, щоб Девід Камерун чи Марьяно Рахой, чи ще якийсь поважний політик ( я не включаю сюди самодура Трампа чи сексуального розтлінника Сільвіо Берлусконі) могли б бовкнути на людях подібні речі. Навіть міністр закордонних справ Лавров, який при невиключеному мікрофоні матерно висловився про міністра закордонних справ Саудівської Аравії Аделя аль — Джубейра, виглядає більшим професіоналом ніж наші політики з такими сексистськими висловлюваннями.
Якби щось подібне сказав іспанський чи французський політик, то наступного дня всі перші сторінки ЗМІ, всі теле- та радіоновини починались би з цього протокольного проколу. Але в Україні такі речі не помічаються.
На початку моєї трудової педагогічної діяльності мене почали переслідувати за мої політичні переконання. Тому я вирішила спробувати журналістського хліба. Головний редактор однієї з чернівецьких газет по телефону сказав мені: “Якщо твої ноги починаються від нижніх щелеп, то можеш приходити”. Редактор не попросив написати мене якийсь матеріал, не запросив мене на співбесіду. Ні, його цікавила моя зовнішність.
Слухаючи новини на “ Експрес” я одного разу почула, як одна ведуча прощалась з глядачами і сказала: “ А зараз програму продовжить чарівна…….”. Прізвищ я не пам’ятаю. Коли одна жінка характеризує іншу жінку словами “чарівна”, то це крім якоїсь дезорієнтації у черговий раз говорить жінкам: “ Тільки гарні, чарівні жінки мають право на місце перед екраном”.
Також мене якось вразили ще два випадки: інтерв’ю Корбана, коли він пихкав майже у очі журналістки цигаркою і поводив себе з нею не як відомий політик, а як невихований зверхній залицяльник. Так само кілька місяців тому на програму Наташі Влащенко( не дивлюсь їі програми, якщо вони ведуться російською, і мені гидко, як ця ведуча з українським прізвищем підкреслює свою належність до чужої нації цією “Наташею”. Наталкою українська ведуча на українському телебаченні бути не хоче: це не її культура) прийшов черговий політик і почав відповідати на питання теж у формі зверхньо-залицяльній.
Якось майбутнім педагогам запропонували по фотографім дітей оцінити їхні успіхи у навчанні. Результати опитування показали, що красивішим дітям студенти приписали кращі здібності.
Ні для кого не є секретом, що гарна зовнішність дуже допомогає політикам, дає зайві бали, гарна зовнішність дає більше шансів знайти роботу. Ну а про артистів можна й не говорити.
Хто бував у скандинавських країнах, у інших європейських країнах, той міг помітити, що тамтешні жінки у більшості ходять немакійованими, у взутті без підборів, без зачісок. Навіть політики-жінки Ангела Меркель чи Катрін Ештон, думаю, тільки миють голову і сушать феном. Ніякого макіяжу на їхньому обличчі непомітно. На заході жінки одягають святковий одяг і роблять макіяж для особливих випадків: весілля, театр.
Чому це так відбувається? Тому що у цих країнах жінки економічно можуть вижити самі і закони діють так, що жінка може виховувати дітей з їхнім батьком таким чином, що не обов’язково жити під одним дахом. У цих країнах жінка не має відкривати собі дорогу у житті своїми принадами. Жінки самі вирішують, чи хочуть вони жити з чоловіком, чи важливо їм щохвилини привертати увагу протилежної статі, чи є у них у житті щось важливіше, ніж варити борщ та ліпити вареники.
Коли я ще була студенткою, у мене в групі вчились дві не дуже гарні дівчини. Пригадую, що я ще жаліла їх і думала: хто ж їх, таких негарних, заміж візьме. І виявилось, що вони обидві дуже щасливо одружились і утворили щасливі сім’ї. Вони обидві знали собі ціну. Їхня зовнішність мала значення тільки у перші хвилини спілкування. А далі це були цікаві співрозмовниці, душевні люди, вірні подруги, хороші спеціалісти.
Бачу, що в Україні все більше дівчат не ставлять першою мету вискочити заміж. Все більше дівчат, так як й їхні ровесниці за кордоном, хочуть отримати гарну освіту, побачити світ, знайти цікаву роботу. Це радує. Хотілося б, щоб і наші політики, впливові люди бачили у жінках колег, спеціалістів, друзів, політиків, співробітників. А жінок щоб бачили тоді, коли це буде доречно: у сім’ї, на побаченні.
Сучасний світ побудований під потреби чоловіків. Саме тому у магазинах, у барах у першу чергу візьмуть на роботу молоденьких дівчаток. Так само на телебаченні, у кіно. Чоловіки воліють жити у оточенні молодих гарних жінок. У багатьох цивілізованих країнах у приватній сфері до сьогодні за одну й ту саму роботу чоловікові платять більше, тому що чоловіки до тепер вважають, що жінки дурніші, не такі вправні. Задача жінок світу, і українок зокрема, полягає у тому, щоб не тільки ставити собі за мету знайти чоловіка, але й знайти собі заняття, яке дасть найбільше задоволення, яке допоможе досягти якоїсь мети. Задача жінок полягає у тому, що чоловіки не будували світ для задоволення своїх чоловічих потреб. Ні, світ має задовільняти потреби і іншої частини людства — жіночої. Чоловіки мають знати і рахуватись з тим, що жінки теж мріють творити нові технології, нові реалії, музику, живопис, фільми. Ми є. Ми потребуємо простору. Ми можемо бути окрасою життя так само як чоловіки. Але ми не прийшли у цей світ, щоб бути тільки окрасою життя чоловіків. Ні, ми прийшли для багато чого іншого.
Нет комментариев