Безвідповідальність - страшний порок сьогоднішнього українського політикуму, який роз'їдає наше суспільство
У 2014-му році кандидат в Президенти України обіцяв закінчити Антитерористичну операцію на Сході України за кілька днів.
У 2016-му році претендент на крісло Прем'єр-міністра України пообіцяв всім показати, як потрібно керувати країною, і гарантував в найближчі роки в Україні небувале економічне зростання.
Сьогодні, на початку 2018-го року, на наш жаль, ні АТО не закінчене, ні економічного зростання в країні немає, ні переважна більшість інших обіцянок влади не виконана.
Безвідповідальність — це страшний порок сьогоднішнього українського політикуму, який роз'їдає все наше суспільство. Не менш страшний, і що має не менші наслідки для країни, ніж війна в Донбасі, і корупція, яка знищує все прогресивне в державі.
Неможливо побудувати нормальну країну, не виконуючи власні плани розвитку, і дискредитуючи систему договірних відносин між суспільством і владою. Коли влада декларує шляхи і цілі економічного і соціального розвитку держави, а суспільство, довіряючи владі, потім виявляється обманутим.
На початку 2017-го року Прем'єр-міністр Гройсман говорив, що прогнозує зростання економіки країни в 4-5%, але ніяк не менше гарантованих 3%. У підсумку, економіка і до 2% свого зростання не дотягнула.
Нацбанк (вертикаль Президента) стверджував, що річна інфляція в державі буде в межах 9%. У підсумку — більше 15%.
Той же Нацбанк обіцяв, що міжнародні резерви України до кінця року складуть понад 21 млрд доларів. Не дотягли і до 19-ти.
І таких прикладів дуже багато…
Але, це не просто цифри якогось плану, які не були виконані. Це ключові показники розвитку держави, які мають безпосередній вплив на рівень життя жителів України.
Плани не були виконані. Декларовані цифри соціального і економічного розвитку держави та суспільства не досягнуті.
Хто повинен за це відповісти? Або знову, безвідповідальність, що породила безкарність, спровокує новий виток обіцянок, що ніким не виконуються.
Поки ми, суспільство, не навчимося самі, і не привчимо владу відповідати по своїх зобов'язаннях, країна не розвиватиметься. Вердикт…
У 2016-му році претендент на крісло Прем'єр-міністра України пообіцяв всім показати, як потрібно керувати країною, і гарантував в найближчі роки в Україні небувале економічне зростання.
Сьогодні, на початку 2018-го року, на наш жаль, ні АТО не закінчене, ні економічного зростання в країні немає, ні переважна більшість інших обіцянок влади не виконана.
Безвідповідальність — це страшний порок сьогоднішнього українського політикуму, який роз'їдає все наше суспільство. Не менш страшний, і що має не менші наслідки для країни, ніж війна в Донбасі, і корупція, яка знищує все прогресивне в державі.
Неможливо побудувати нормальну країну, не виконуючи власні плани розвитку, і дискредитуючи систему договірних відносин між суспільством і владою. Коли влада декларує шляхи і цілі економічного і соціального розвитку держави, а суспільство, довіряючи владі, потім виявляється обманутим.
На початку 2017-го року Прем'єр-міністр Гройсман говорив, що прогнозує зростання економіки країни в 4-5%, але ніяк не менше гарантованих 3%. У підсумку, економіка і до 2% свого зростання не дотягнула.
Нацбанк (вертикаль Президента) стверджував, що річна інфляція в державі буде в межах 9%. У підсумку — більше 15%.
Той же Нацбанк обіцяв, що міжнародні резерви України до кінця року складуть понад 21 млрд доларів. Не дотягли і до 19-ти.
І таких прикладів дуже багато…
Але, це не просто цифри якогось плану, які не були виконані. Це ключові показники розвитку держави, які мають безпосередній вплив на рівень життя жителів України.
Плани не були виконані. Декларовані цифри соціального і економічного розвитку держави та суспільства не досягнуті.
Хто повинен за це відповісти? Або знову, безвідповідальність, що породила безкарність, спровокує новий виток обіцянок, що ніким не виконуються.
Поки ми, суспільство, не навчимося самі, і не привчимо владу відповідати по своїх зобов'язаннях, країна не розвиватиметься. Вердикт…
Нет комментариев