Як "заякорити" транзитні інвестиції у зелену енергетику

Зелена енергетика – єдиний напрямок, який приваблює в Україні безліч інвесторів – китайських, турецьких, іспанських, німецьких… Наші переваги – прийнятні природні умови та найбільший у Європі «зелений» тариф.

Проте за нинішніх умов якість цих інвестицій невисока. Законодавство не стимулює інвесторів створювати в Україні додаткову вартість. Тому вони залучають дешеві європейські кредити, купуючи на них імпортне обладнання та створюючи тут ринок для іноземних виробників та сервісних організацій.

У результаті Україна отримує мінімальну частину цих вкладень. «Транзитні інвестори» залишають країну без доданої вартості, інновацій та робочих місць. Адже 85-90% проекту у вітроенергетиці – обладнання. Якщо воно іноземне, то всі ці гроші проходять повз український бюджет.

Важливо розуміти, що такі інвестпроекти не просто вимивають з України інвестиції, а й створюють передумови для технологічного та фінансового колапсу галузі. Вже видано технічних умов підключення додаткових об'єктів відновлюваної енергії на 9 ГВт. Технічно система здатна прийняти трохи більше 3 ГВт. Щоб переробляти більше, потрібні інвестиції у галузеву інфраструктуру та технології.

У нас критично замало ресурсів для енергетичного балансування. Найбільш популярні відновлювані джерела – вітер та сонце – непостійні за своєю природою. Якщо вітер припиняється, то електростанція не видає запланованого вироблення енергії і потрібно запускати додаткові блоки. Сонячну енергію потрібно перерозподіляти в умовах дня та ночі.

Крім технологічних ризиків, існують фінансові. Якщо ринок і далі окупуватимуть «транзитні інвестори» з імпортним обладнанням, сервісом та технологіями, то їхній дохід у вигляді «зеленого» тарифу стане відчутною витратною частиною наших громадян. Адже «зелений» тариф на сонячну та вітрову енергію вищий, ніж на атомну та велику гідроенергетику.

Тому відновлювана електрогенерація в Україні становить менше 2%, але при цьому її вартість коштує енергоринку близько 8%, в основному через високий сонячний тариф. Якщо тенденція збережеться, зелена енергетика створить великі фінансові проблеми для енергоринку. А це може стати додатковим навантаженням на споживача.

У нинішніх умовах ринок потребує трансформації. У парламенті зареєстрували 8 законопроектів, здатних змінити правила на ринку відновлюваної енергії. Вони містять як правильні норми, так і досить спірні моменти. Але за грамотного доопрацювання ці документи можуть стати базисом змін у галузі.

Важливо розуміти, що утримати розвиток зеленої енергетики неможливо. Але при цьому інвестиційні потоки слід трансформувати з користю для галузі та суспільства. Транзитні інвестиції мають бути «заякорені» в Україні. За їх рахунок потрібно стимулювати локалізацію виробництва та технічний розвиток мереж та підстанцій. Так здешевимо та вдосконалимо системи, здатні оптимізуватися в моменти пікових навантажень.

Ситуація вимагає жорсткіших важелів регулювання у контексті видачі дозволів на підключення нових потужностей. Це дозволить уникнути технологічного та фінансового колапсу. Одним із таких механізмів прийнято вважати аукціони. В ідеалі їхня мета – посилити конкуренцію між інвесторами та встановити реальну ринкову ціну на «зелену» кіловат-годину. Хтось погодився на менший тариф – той і будує станцію. Але за зовнішньо позитивних факторів система аукціонів містить значні ризики.

Основний проект закону (№8449), зареєстрований у Верховній Раді, пропонує розпочати проведення аукціонів уже з 1 січня 2020 року. Але багато інвесторів зайшли на ринок альтернативної електроенергії на певних умовах. Для них небажані поспішні зміни законодавчої бази. Важливо зробити ринок прогнозованішим, знявши стратегічні ризики і зберігши його інвестиційну привабливість. Тому механізм аукціонів виглядає передчасним. Більш ефективний крок – знизити тарифи для нових проектів у секторі відновлюваної енергії.

Разом із колегами ми ініціювали альтернативний законопроект №8449-1, пропонуючи відстрочити дату впровадження аукціонів до 2025 року. При цьому пропонується з 2020-го зменшити «зелений» тариф для сонця та вітру на 20%. Ще один важливий момент – запровадити надбавку за використання вітчизняного обладнання. Орієнтовно вона становитиме 10% за рівня локалізації виробництва лише на рівні 30-50, 15% — за 50-70% і 20% — за 70% і від.

Таким чином ті, хто вже має виробництво в Україні, отримають бонус за створення нових робочих місць. В інших буде можливість забезпечити локалізацію та заробляти далі. Якщо окупність проектів у результаті законодавчих змін зросте з п'яти до восьми років, то інвестору доведеться вирішувати: вкладати в long term або освоювати проекти з вищою локалізацією.

Тож ми запустимо мультиплікатор розвитку економіки. Інвестиції мають бути соціально відповідальними. Для цього потрібно переконати великих інвесторів вкладати в українські підприємства, інфраструктуру, підготовку кадрів та сервісні послуги. Щоби робочі місця створювалися в Україні, а податки, плату на землю та інші відрахування отримували наші громади.

Важливо розуміти, що «зелені» тарифи фактично працювали в Україні лише два роки. Лише з 2016 року в галузь прийшли інвестори. А перші великі проекти, зокрема за участю західних девелоперів, запущені зовсім недавно. Тому зміни мають бути прорахованими та зваженими, щоб зберегти діючі та перспективні проекти.