З кого почнеться нова Україна?
Я хочу запропонувати Вам зробити невеличку подорож у світ людей, які, різним чином, змогли отримати владу у нашій країні.
Зрозуміти логіку їхніх думок, прагнень, очікувань, та стимулів до «державних» дій.
Зрозуміти, навіщо їм найвищі посади в державі, та навіщо зараз вони знов починають за них змагатись.
Заради розвитку держави? Покращення життя людей у суспільстві?
Риторичні питання, відповіді на які, для більшості українців, очевидні.
Один із емпіричних законів Мерфі гласить: «Про що б ви не починали розмову, вона, далі, обов’язково піде про гроші».
Влада, в нашій країні (звичайно, не тільки в нашій, але ж, ми ведемо розмову про нас), необхідна для того, щоби конвертувати її в особисті економічні блага. Все інше,- популістська риторика для електорату.
Якщо дозволите, невеличкий екскурс у економіку держави. Щоб зрозуміти, звідки ті економічні особисті блага для представників державної влади беруться.
Потужність, міць, розмір економіки країни характеризується показником ВВП – обсягом товарів та послуг, які вироблені в країні за рік.
Державний ВВП має дві цікаві функції: первинний його розподіл, та вторинний перерозподіл, які здійснюються між всіма фізичними та юридичними суб’єктами в державі. І цей розподіл, та перерозподіл Національного доходу держави (який є ключовою складовою ВВП, і, практично, дорівнює його розміру) планується, здійснюється, та контролюється вищою державною владою.
Тому, Ви самі можете зрозуміти, що в українських реаліях, де, ані державні інститути, ані громадянське суспільство, не в змозі контролювати вищу владу, розподіл Національного доходу здійснюється абсолютно суб’єктивно, в залежності від примх та ступеню жадібності перших осіб держави.
Первинна форма розподілу ВВП – це загальнодержавний фонд заробітної платні. Незалежно, до підприємств яких форм власності належать робітники. Вам здається, що заробітна плата залежить від власника, або керівника. І є достатньо об’єктивною, та незалежною. Але, це не зовсім так,- в масштабах країни середня заробітна плата регулюється мінімальною заробітною платою, яку встановлює державна влада. І тому, занижуючи мінімальну зарплату (що реально постійно відбувається в Україні), влада має можливість занижувати загальнодержавний фонд заробітної плати, не даючи можливість людям отримувати адекватну оплату власної праці.
Для чого занижувати загальнодержавний фонд заробітної плати? Для того, щоб у межах досягнутого ВВП (Національного доходу) мати додатковий обсяг для власних маніпуляцій. Про це, трохи пізніше.
Вторинна форма перерозподілу ВВП здійснюється через державний бюджет, та різні не бюджетні фонди та утворення.
І, якщо загальнодержавний фонд заробітної плати, та витратна частина бюджету є публічними формами розподілу Національного доходу, які можуть контролюватись суспільством, то позабюджетні утворення, які створила влада, не контролює ніхто, крім самої влади.
Отут, як у старому анекдоті: «Мені і поперло…».
Я не буду вдаватись до сухих та складних макроекономічних розрахунків. Вони зроблені вже до мене. І підтверджені відомими економістами.
Але, наведу трохи базових макроекономічних показників. І без усякого ілюзіоністського маніпулювання, Ви зрозумієте, навіщо деякі люди рвуться до абсолютної влади в державі.
Розмір номінального ВВП України у 2017 році склав 2 трлн 980 млрд грн.
Загальнодержавний фонд заробітної плати склав, приблизно, 800 млрд грн.
Витратна части держбюджету 2017 – 1трл 50 млрд грн.
Якщо врахувати додатково виплачені соціальні субсидії, дотування Пенсійного фонду, Фонду гарантій фізособам, докапіталізацію державних банків, то все одне вийде, що, якщо від розміру ВВП у 2017 році відняти первинну та вторинну форми розподілу ВВП, та перелічені позабюджетні витрати, то сальдо складе, приблизно, 300 млрд грн.
Оці, 300 млрд грн., і є ті, неконтрольовані суспільством гроші, заради яких люди рвуться до державної влади. Як Ви вважаєте, є, заради чого поступитися власними принципами, та пройти по головах своїх колишніх товаришів?
Звідки ці гроші беруться, та як потрапляють у кишені можновладців?
Ця частина українського ВВП і є славнозвісною корупційною складовою української економіки, яка є її раковою пухлиною, та яка не дає можливості розвиватись економіці України.
Ця корупційна частина створюється за рахунок природніх, та штучно створених державних монополій, які керуються українськими олігархами, та їх представниками у державній владі: податкова, митниця, контрольовані конвертаційні центри, державні банки, тарифоутворення на газ та електроенергію, та багато іншого.
З кожним роком ця корупційна складова Національного доходу збільшується, і, вимиваючись з державної економіки, не дає можливості економіці відновлюватись, та динамічно зростати.
Тому, в нас хронічно не вистачає грошей на інвестиційний розвиток держави, на збільшення доходів населення, та зростання соціальних стандартів, на розвиток державної інфраструктури, на покращення обороноздатності держави, на РЕАЛЬНУ медичну та освітню реформи, на рішення екологічних проблем в країні.
Люди, які отримують цю корупційну складову ВВП, вважають її справедливою рентою, адекватною оплатою їхніх послуг за ефективне керування державою. І, не можуть, навіть, уявити собі, що може бути інакше. Навіщо, тоді, рватись до влади?
Так було, у новітній історії України, так є, і так, скоріш за все, буде у найближчі роки нашої країни.
Яка сила, або, якої потужності внутрішні переконання, можуть змусити людей, які прийдуть у нову генерацію державної влади, відмовитись від цих сотень мільярдів гривень. Грошей, які послужливо йдуть тобі у кишеню. Тільки за те, що ти став тимчасовим «царем гори».
Ви бачите таких, «внутрішньо твердих» і порядних, серед тих, хто зараз починає змагатись за вищі щаблі влади в державі? Хто не розміняє свої власні переконання, та самоповагу на дуже велику спокусу?
Покажіть мені таких людей, і я Вас запевняю,- з них почнеться новий етап сучасної і цивілізованої України.
Інакше, все залишиться так, як було і є…
Зрозуміти логіку їхніх думок, прагнень, очікувань, та стимулів до «державних» дій.
Зрозуміти, навіщо їм найвищі посади в державі, та навіщо зараз вони знов починають за них змагатись.
Заради розвитку держави? Покращення життя людей у суспільстві?
Риторичні питання, відповіді на які, для більшості українців, очевидні.
Один із емпіричних законів Мерфі гласить: «Про що б ви не починали розмову, вона, далі, обов’язково піде про гроші».
Влада, в нашій країні (звичайно, не тільки в нашій, але ж, ми ведемо розмову про нас), необхідна для того, щоби конвертувати її в особисті економічні блага. Все інше,- популістська риторика для електорату.
Якщо дозволите, невеличкий екскурс у економіку держави. Щоб зрозуміти, звідки ті економічні особисті блага для представників державної влади беруться.
Потужність, міць, розмір економіки країни характеризується показником ВВП – обсягом товарів та послуг, які вироблені в країні за рік.
Державний ВВП має дві цікаві функції: первинний його розподіл, та вторинний перерозподіл, які здійснюються між всіма фізичними та юридичними суб’єктами в державі. І цей розподіл, та перерозподіл Національного доходу держави (який є ключовою складовою ВВП, і, практично, дорівнює його розміру) планується, здійснюється, та контролюється вищою державною владою.
Тому, Ви самі можете зрозуміти, що в українських реаліях, де, ані державні інститути, ані громадянське суспільство, не в змозі контролювати вищу владу, розподіл Національного доходу здійснюється абсолютно суб’єктивно, в залежності від примх та ступеню жадібності перших осіб держави.
Первинна форма розподілу ВВП – це загальнодержавний фонд заробітної платні. Незалежно, до підприємств яких форм власності належать робітники. Вам здається, що заробітна плата залежить від власника, або керівника. І є достатньо об’єктивною, та незалежною. Але, це не зовсім так,- в масштабах країни середня заробітна плата регулюється мінімальною заробітною платою, яку встановлює державна влада. І тому, занижуючи мінімальну зарплату (що реально постійно відбувається в Україні), влада має можливість занижувати загальнодержавний фонд заробітної плати, не даючи можливість людям отримувати адекватну оплату власної праці.
Для чого занижувати загальнодержавний фонд заробітної плати? Для того, щоб у межах досягнутого ВВП (Національного доходу) мати додатковий обсяг для власних маніпуляцій. Про це, трохи пізніше.
Вторинна форма перерозподілу ВВП здійснюється через державний бюджет, та різні не бюджетні фонди та утворення.
І, якщо загальнодержавний фонд заробітної плати, та витратна частина бюджету є публічними формами розподілу Національного доходу, які можуть контролюватись суспільством, то позабюджетні утворення, які створила влада, не контролює ніхто, крім самої влади.
Отут, як у старому анекдоті: «Мені і поперло…».
Я не буду вдаватись до сухих та складних макроекономічних розрахунків. Вони зроблені вже до мене. І підтверджені відомими економістами.
Але, наведу трохи базових макроекономічних показників. І без усякого ілюзіоністського маніпулювання, Ви зрозумієте, навіщо деякі люди рвуться до абсолютної влади в державі.
Розмір номінального ВВП України у 2017 році склав 2 трлн 980 млрд грн.
Загальнодержавний фонд заробітної плати склав, приблизно, 800 млрд грн.
Витратна части держбюджету 2017 – 1трл 50 млрд грн.
Якщо врахувати додатково виплачені соціальні субсидії, дотування Пенсійного фонду, Фонду гарантій фізособам, докапіталізацію державних банків, то все одне вийде, що, якщо від розміру ВВП у 2017 році відняти первинну та вторинну форми розподілу ВВП, та перелічені позабюджетні витрати, то сальдо складе, приблизно, 300 млрд грн.
Оці, 300 млрд грн., і є ті, неконтрольовані суспільством гроші, заради яких люди рвуться до державної влади. Як Ви вважаєте, є, заради чого поступитися власними принципами, та пройти по головах своїх колишніх товаришів?
Звідки ці гроші беруться, та як потрапляють у кишені можновладців?
Ця частина українського ВВП і є славнозвісною корупційною складовою української економіки, яка є її раковою пухлиною, та яка не дає можливості розвиватись економіці України.
Ця корупційна частина створюється за рахунок природніх, та штучно створених державних монополій, які керуються українськими олігархами, та їх представниками у державній владі: податкова, митниця, контрольовані конвертаційні центри, державні банки, тарифоутворення на газ та електроенергію, та багато іншого.
З кожним роком ця корупційна складова Національного доходу збільшується, і, вимиваючись з державної економіки, не дає можливості економіці відновлюватись, та динамічно зростати.
Тому, в нас хронічно не вистачає грошей на інвестиційний розвиток держави, на збільшення доходів населення, та зростання соціальних стандартів, на розвиток державної інфраструктури, на покращення обороноздатності держави, на РЕАЛЬНУ медичну та освітню реформи, на рішення екологічних проблем в країні.
Люди, які отримують цю корупційну складову ВВП, вважають її справедливою рентою, адекватною оплатою їхніх послуг за ефективне керування державою. І, не можуть, навіть, уявити собі, що може бути інакше. Навіщо, тоді, рватись до влади?
Так було, у новітній історії України, так є, і так, скоріш за все, буде у найближчі роки нашої країни.
Яка сила, або, якої потужності внутрішні переконання, можуть змусити людей, які прийдуть у нову генерацію державної влади, відмовитись від цих сотень мільярдів гривень. Грошей, які послужливо йдуть тобі у кишеню. Тільки за те, що ти став тимчасовим «царем гори».
Ви бачите таких, «внутрішньо твердих» і порядних, серед тих, хто зараз починає змагатись за вищі щаблі влади в державі? Хто не розміняє свої власні переконання, та самоповагу на дуже велику спокусу?
Покажіть мені таких людей, і я Вас запевняю,- з них почнеться новий етап сучасної і цивілізованої України.
Інакше, все залишиться так, як було і є…
Нет комментариев