Навіщо дорослим бути дітьми

Господь Ісус Христос із своєї великої любові до нас і бажанням спасіння людини, про шлях у Царство Небесне говорить різними притчами і цитатами. Іншими словами: якщо тобі, людино, не зрозуміла ця притча, то послухай наступну. Тим самим Він нам відкриває каталог вказівок, притч, щоб ми читали і виконували їх. Не читали і пропускали крізь вуха, а втілювали у реальність.

Одна із таких цитат, яка порівнює наш духовний світ із дитячим: «Якщо ви не навернетесь і не буде як діти, не ввійдете у Царство Небесне» (Мф. 18, 3).

Чому як діти? Тому що дитина — це той стан людини, який максимально чистий від пристрастей і гріхів. Дитя — просте і безтурботне, скромне, не бажає бути першим, не має гордості, ревнощів. Воно вільне від цих чи інших пристрастей не внаслідок подвигу ( тобто внутрішньої боротьби), але внаслідок природньої простоти. Дитина просто любить.



Буває так, що людина настільки «життєво закручена», що з нею важко розмовляти, бо не розумієш її — має вона благі наміри чи навпаки. Оця життєва складність людини спричинена в незнанні власних пристрастей, і кількістю не розкаяних гріхів. Дітьми нам потрібно бути по відношенню до пристрастей і гріхів, але не по розуму.