Обережність світових лідерів щодо українців і Зеленського
Завтра нарешті довгоочікувана інавгурація. Порошенківці радіють, що на урочистість приїде небагато світових лідерів.Зловтішаються. Схоже, що їх хвилює не доля України, а доля Порошенка.
Звичайно, велику роль, думаю, тут зіграв той факт, що надто малий відрізок часу між рішенням Ради і днем інавгурації. І крім того, понеділок. Ці фактори, напевно, важливі, але чи вирішальні?
Мені здається, що світові лідери, якби трохи піднапружились, все-таки знайшли б можливість приїхати. Але, думаю, що світ хоче трохи придивитись до нового президента і хоче запобігти можливості ще раз голосно, з розмаху, вляпатись з Україною ще в одну халепу. Європа вже піднімалась з гарячими оплесками перед Ющенком, світ разом з українцями вірив, що після Небесної сотні все в Україні зміниться. Світ повірив гарним промовам в артистичному виконанні шоколадного короля. Світ разом з Україною вимагав у Росії звільнення Савченко.
Але цей самий світ бачив, як Ющенко привів до влади Януковича, побачив, що шоколадний король хоче бути ще й енергетичним, БМПешним, ротердамським, офшорним королем, а найбільше хоче бути всеукраїнським царем- батюшкою.
Світ занімів, коли побачив, що Савченко швидко дали Героя і ще швидше запроторили за ґрати. Світ побачив, що з Україною не можна, так само як і з Росією, грати чесно. Що президент розводить як котят не тільки українців, а й тих, хто дає Україні гроші, допомогу. Різниця лишень у тому, що світ Росію боїться, а Україну утримує. І якщо Росія, як великий корабель, може собі дозволити чхати на світ, то Україна цього робити не може.
Україна, звичайно, не Росія, але все ж є дуже важливою країною. Саме тому світові лідери змушені цікавитись, що там у українців? Але цього разу світ хоче обережно подивитись, що ж там собі обрали цього разу українці? Чи варто й далі підтримувати українців, чи махнути вже на нас остаточно руками й віддати нас на поталу Росії?
Хочеться вірити, що українці не помилились, що українці об'єднаються навкруг нового Президента, і Україна нарешті почне очищатись від скверни радянського минулого. Хочеться вірити, що й демократичний світ не розчарується нашим вибором
Звичайно, велику роль, думаю, тут зіграв той факт, що надто малий відрізок часу між рішенням Ради і днем інавгурації. І крім того, понеділок. Ці фактори, напевно, важливі, але чи вирішальні?
Мені здається, що світові лідери, якби трохи піднапружились, все-таки знайшли б можливість приїхати. Але, думаю, що світ хоче трохи придивитись до нового президента і хоче запобігти можливості ще раз голосно, з розмаху, вляпатись з Україною ще в одну халепу. Європа вже піднімалась з гарячими оплесками перед Ющенком, світ разом з українцями вірив, що після Небесної сотні все в Україні зміниться. Світ повірив гарним промовам в артистичному виконанні шоколадного короля. Світ разом з Україною вимагав у Росії звільнення Савченко.
Але цей самий світ бачив, як Ющенко привів до влади Януковича, побачив, що шоколадний король хоче бути ще й енергетичним, БМПешним, ротердамським, офшорним королем, а найбільше хоче бути всеукраїнським царем- батюшкою.
Світ занімів, коли побачив, що Савченко швидко дали Героя і ще швидше запроторили за ґрати. Світ побачив, що з Україною не можна, так само як і з Росією, грати чесно. Що президент розводить як котят не тільки українців, а й тих, хто дає Україні гроші, допомогу. Різниця лишень у тому, що світ Росію боїться, а Україну утримує. І якщо Росія, як великий корабель, може собі дозволити чхати на світ, то Україна цього робити не може.
Україна, звичайно, не Росія, але все ж є дуже важливою країною. Саме тому світові лідери змушені цікавитись, що там у українців? Але цього разу світ хоче обережно подивитись, що ж там собі обрали цього разу українці? Чи варто й далі підтримувати українців, чи махнути вже на нас остаточно руками й віддати нас на поталу Росії?
Хочеться вірити, що українці не помилились, що українці об'єднаються навкруг нового Президента, і Україна нарешті почне очищатись від скверни радянського минулого. Хочеться вірити, що й демократичний світ не розчарується нашим вибором
Нет комментариев