Берта Ісла - роман про сучасну Пенелопу
Іспанський письменник Хав′єр Маріас давно здобув всесвітню славу і визнаний живим класиком. «Берта Ісла» справедливо вважається одним з його найкращих творів (в Іспанії роман потрапив до списку найбільш продаваних книжок 2018). Автор визначає сюжет як «умовно шпигунський» і підкреслює, що це «історія сучасної мадридської Пенелопи», «роман про очікування. Шпигунська тема розкрита з іншого, несподіваного ракурсу. Маріас надає чимало цікавої інформації про спецслужби різних країн, але насамперед його хвилює доля агентів, які відійшли від справ і перетворилися на «привидів». Так трапилося з Томасом Невінсоном, чиї дивовижні лінгвістичні здібності привернули увагу впливових осіб, коли він був студентом.
Його життя – суцільна низка перевтілень і трансформацій. Натомість життя його дружини Берти вирізнялося одноманітністю. Здебільшого вона чекала й мучилася здогадками про місцезнаходження чоловіка. Він був присутнім і водночас відсутнім, своїм і чужим, реальним і уявним. Показово, що жінка не відмовляється від очікування після зникнення Томаса і сподівається на його повернення. Але навіщо? Здається, процес (мрії про нього) важливіший за результат (возз’єднання родини). Вона розуміє: навіть якщо він з′явиться, то буде незнайомець, не схожий на образ, що зберігався в її пам′яті. Побоювання справдилися – багато років потому Томас повернувся майже невпізнанним і психічно зломленим. Далека від хепі-енду розв′язка.
Більшість романів Маріаса – своєрідний «лабіринт цитат», за його текстами відчуваються тексти інших авторів (зазвичай його улюблених англійських класиків). «Берта Ісла» не стала винятком. Ключову роль відіграють прямі й приховані посилання на поезію Томаса Еліота, п’єсу Шекспіра «Генріх V», «Одіссею» Гомера і такі романи: «Повернення Мартіна Ґера» Джанет Льюїс, «Повість про два міста» Діккенса, «Полковник Шабер» Бальзака. Зазначені твори містять підказки щодо сюжетних поворотів і допомагають розшифрувати авторський задум. Скажімо, вірші Еліота – пророцтва для Томаса. Коли юнак читає їх в оксфордській книгарні перед зустріччю з представниками спецслужб, йому стає моторошно, ніби він зазирнув у майбутнє.
В подальшому він часто згадуватиме ці рядки. Щось подібне відбувається з Бертою. Страждаючи від невизначеності, вона звертається до «Повернення Мартіна Ґера» і виявляє паралелі зі своїм шлюбом так само, як і невтішні прогнози. Вельми вражає тлумачення «Генріха V»: король постає першим таємним агентом в історії Англії, а обговорення його вчинків дає привід замислитися над специфікою шпигунської діяльності як такої. Але найбільш значущими є слова Діккенса про неможливість розкрити секрети іншої людини: «Кожне серце з сотень тисяч сердець, що б′ються тут, сповнене таємниць, недосяжних навіть для найближчого серця, яке калатає поряд. У цьому є щось надзвичайно жахливе…» Всі ми – «шпигуни» й актори, що змінюють маски й приховують свою істинну сутність.
Ось чому історія Томаса та Берти не така вже фантастична, як видається на перший погляд.
Його життя – суцільна низка перевтілень і трансформацій. Натомість життя його дружини Берти вирізнялося одноманітністю. Здебільшого вона чекала й мучилася здогадками про місцезнаходження чоловіка. Він був присутнім і водночас відсутнім, своїм і чужим, реальним і уявним. Показово, що жінка не відмовляється від очікування після зникнення Томаса і сподівається на його повернення. Але навіщо? Здається, процес (мрії про нього) важливіший за результат (возз’єднання родини). Вона розуміє: навіть якщо він з′явиться, то буде незнайомець, не схожий на образ, що зберігався в її пам′яті. Побоювання справдилися – багато років потому Томас повернувся майже невпізнанним і психічно зломленим. Далека від хепі-енду розв′язка.
Більшість романів Маріаса – своєрідний «лабіринт цитат», за його текстами відчуваються тексти інших авторів (зазвичай його улюблених англійських класиків). «Берта Ісла» не стала винятком. Ключову роль відіграють прямі й приховані посилання на поезію Томаса Еліота, п’єсу Шекспіра «Генріх V», «Одіссею» Гомера і такі романи: «Повернення Мартіна Ґера» Джанет Льюїс, «Повість про два міста» Діккенса, «Полковник Шабер» Бальзака. Зазначені твори містять підказки щодо сюжетних поворотів і допомагають розшифрувати авторський задум. Скажімо, вірші Еліота – пророцтва для Томаса. Коли юнак читає їх в оксфордській книгарні перед зустріччю з представниками спецслужб, йому стає моторошно, ніби він зазирнув у майбутнє.
В подальшому він часто згадуватиме ці рядки. Щось подібне відбувається з Бертою. Страждаючи від невизначеності, вона звертається до «Повернення Мартіна Ґера» і виявляє паралелі зі своїм шлюбом так само, як і невтішні прогнози. Вельми вражає тлумачення «Генріха V»: король постає першим таємним агентом в історії Англії, а обговорення його вчинків дає привід замислитися над специфікою шпигунської діяльності як такої. Але найбільш значущими є слова Діккенса про неможливість розкрити секрети іншої людини: «Кожне серце з сотень тисяч сердець, що б′ються тут, сповнене таємниць, недосяжних навіть для найближчого серця, яке калатає поряд. У цьому є щось надзвичайно жахливе…» Всі ми – «шпигуни» й актори, що змінюють маски й приховують свою істинну сутність.
Ось чому історія Томаса та Берти не така вже фантастична, як видається на перший погляд.
Нет комментариев