Полякова, Притула... Хто наступний?

Зірки у політиці — це системна реакція на кризу закритості соціальних ліфтів. Добір в українську політику молодої крові відбувається двома шляхами:

1. Несистемним характером (але це являлося більше виключенням, аніж правилом)
2. Люди проходять в корупційну схему, після чого вони можуть потрапити через старі політичні сили до парламенту.

Український політикум складався не з політичних партій, які власне і займаються розбудовою політичних проектів. Виключення – «Свобода» і «Батьківщина», у яких є свої школи підготовки, де були можливості для зростання. В інших політичних силах відбір відбувався виключно за принципом лояльності. В такій ситуації політика почала затягувати людей із суміжних сфер. Це люди, які є авторитетами у суспільства, до них є довіра у яких є довіра. Це впізнавані люди з мистецтва, журналістики, спорту.

Тепер не політики запрошують зірок для того, щоб підняти свою впізнаваність. Вже зірки почали запрошувати політиків для того, щоб підвищити власну серйозність і фаховість в політичному житті.

Це наслідок того, що в Україні не виховано нове політичне покоління. Як наслідок – нові обличчя заходять люди із суміжних сфер.

Новина щодо партії Ольги Полякової – скоріше піар і намагання використати інформаційний хайп. Чи в дійсності буде створена політична сила – ми зможемо перевірити тільки протягом декількох років. Цілком вірогідно, що така ініціатива може бути реалізована або нею, або кимось іншим. Але дуже очевидно, що запит на жіночу партію серед частини українського виборця таки існує. Ніша залишається достатньо маргінальною, але тим не менш – вона уже окреслюєтсья.

Сергій Притула зробив сильний крок – відмовився від точно прохідного місця і став на 30-те. З одного боку – зібрав у команду. З іншого – продемонстрував, що для нього ключовим є не мандат, а проходження достатньої кількості людей до парламенту.

Так, соціологія показує, що «Голос» не набирає 30 місць, але це інше питання. Динаміка зростання рейтингів дає можливість припустити, що цілком вірогідно Притулу ми в парламенті таки побачимо.

Якби там не склалося, світ має сприйняти всіх, як українських обранців. Якби не хотілося нашим північно-східним сусідам, це вибір українців і ніхто не має права втручатися в наші внутрішні справи.

Інше питання – професійність цих людей, їх можливість фахово реалізовувати зокрема зовнішню політику та їх ефективність на міжнародній арені по представленні українських інтересів. Ці вибори показали, що між старими і досвідчиними корупціонерами «в поколіннях» і молодими недосвідченими, але не корупціонерами, виборець обирає других. Ризики існують і вони мають урівноважуватися найменш одіозними людьми з політичним досвідом.