Росіяни в Туреччині: досвід спілкування

Нещодавно я повернулася з Туреччини й за усталеною традицією розповідаю друзям про «спілкування» з російськими туристами. Насамперед відзначу, що Крим – останнє, що цікавить росіян, коли настає час обрати місце для відпочинку. Туреччина краща й вигідніша у сотні разів. Про Крим вони говорять зі зневажливою гримасою. Зустріла чимало колоритних персонажів із провінційних містечок, які виглядали й поводилися дуже кумедно. На українців реагують погано – ціпеніють і косяться з острахом. Проте антипатія зазвичай виражається невербальними засобами. Відвертої агресії менше (у 2015 році в Чорногорії і в 2017 в Індії вони провокували й чіплялися за першої-ліпшої нагоди). До речі, не помітила жодної футболки з Путіним і відповідною символікою. Приємно, що познайомилася не лише з ватниками, а й з тими, хто підтримує Україну й іронізує над «руськомирським» абсурдом. Приміром, інтелігентна родина з Оренбургу і розумна жінка з Уфи – університетська викладачка, яка натхненно розповідала про особливості їхнього життя, імітативний «вибір», пасивних людей, нездатних чинити опір системі.
Окремо слід згадати російські канали (одна з моїх улюблених розваг за кордоном). Напередодні наших парламентських виборів вони влаштували справжній шабаш. Нездорова фіксація на Україні побила всі рекорди. Таке враження, ніби їм байдуже, що у них панує безлад, і одна катастрофа змінює іншу. Повінь в Іркутській області, лісові пожежі в Сибіру, трагічна загибель дітей у таборі… Своїх проблем безліч, а вони про українські події. Ніколи не думала, що погоджуся з Олегом Газмановим, який слушно зауважив: «Друзі, в Росії стільки міст, стільки людей, стільки клопотів… Пропоную дати Україні спокій». Ведучі були не в захваті від такої пропозиції. Коли ж вибори відбулися, і були оголошені результати, пропагандисти раптом замовкли. Щось їм не сподобалось. Може, очікували, що Медведчук набере незрівнянно більше відсотків. Важко сказати. Але факт залишається фактом – вони (поки що) розчаровані. Надто очевидним був перехід від ретельного обговорення до напруженої тиші. Звісно, жоден випуск новин не обходиться без України. Однак після виборів сюжети обмежуються короткими уїдливими коментарями. Було б чудово, якби це тривало вічно, і «брати» прислухалися до поради Газманова. На жаль, одержимість українськими темами так просто не зникне, і невдовзі все повториться з незначними варіаціями.