Чи буде пан Зеленськй красти віскі з весільного столу?
Українець Антон Чехов писав, що у людині все має бути прекрасним: і душа, і тіло, і думки, і одяг.
Дивилась сьогодні перше засідання Верховної Ради. Дивилась з цікавістю на нові обличчя, які скоро стануть неновими, яких ми скоро будемо знати по прізвищах. Коли побачила серед нових облич пана Порошенка, відчула щось неприємне: здавалось, що знаходження пана Порошенка у групі депутатів було якимось нелогічним, неприроднім, таким, що не відповідає цивілізованим стандартам політики. Якщо поцікавитись, куди йдуть європейські чи американські президенти після того, як стали екс, то ми побачимо, що вони або повертаються до викладацької роботи, або створюють якісь фонди, або займаються ще чимось, читають лекції і заробляють на цьому мільйони, або пишуть книги і теж на цьому гарно заробляють. Тільки не йдуть у депутати конгресу, парламету. Напевно, за неписаними законами політичних еліт цивілізованих країн вважається, що коли політик побував на найвищій державній посаді, то там він мав зробити все, що давала йому велика влада, великі повноваження. Для втілення своїх планів одні президенти мають чотири- п'ять років, інші вдвічі більше. Але після того, як політик став екс, по неписаним правилам він має відійти від активної політичної діяльності і має дати можливість іншим політикам спробувати послужити своїй нації. Адже екс все, що міг зробити, вже зробив.
Єдиний екс- президент, якого я знаю, Саакашвілі, не складає зброю і хоче повернутись до активної політики. Але чи можна за це засуджувати невгамовного грузина? Думаю, що ні. Адже мета Саакашвілі полягає у тому, щоб за допомогою сильної України ослабити вплив Росії у нашому регіоні і таким чином захистити його рідну Грузію, від якої вбивча російська армія під боязливі погляди європейських політиків потроху, крок за кроком відкушує шматки території. Саакашвілі намагається врятувати свою батьківщину. А що намагається врятувати Порошенко? Україну? Не спить Порошенко з-за втрачених територій? З-за смертей тисяч українців? Ні. Порошенко не спить з- за втрачених фінансових потоків. Не спить з-за страху покарання.
Не знаю, чи діятимуть колись в Україні неписані закони цивілізованого світу. Тільки в Україні політики додумались сказати українцям, що українці забагато їдять, тільки в Україні придворні журналісти додумались написати чорним по білому, що без корупції українська економіка розвалиться. Тільки в Україні голодному народові пояснюють, що народ має затягнути паски, але керівники народу паски затягувати не можуть, так як тоді вони не будуть чесно працювати. І голодий народ спостерігає, як високопосадовці і зарплати багатотисячні отримують і хабарі мільйонні далі беруть. І чомусь ні судді, ні прокурори, ні навіть поліцейські збирати до Польщі суниці не їдуть. А голодні українці їдуть. То для чиновників у державній казні багато грошей знаходиться, а для рядових — зась.
Всі знають, що США найчастіше, як і Росія, люблять " захищати" ті території, де водиться багато нафти. Десь читала, що Біл Клінтон, коли була війна у Югославії і коли світ змушений був налагоджувати там мир, кілька разів перепитував своїх радників про те, чи є у Югославії нафта. Не люблять американські президенти воювати, коли немає нафти. А наш Порошенко, коли їздив знайомитись з реформами Грузії, кілька разів перепитував у Саакашвілі, який він особисто має зиск з реформ. І коли Саакашвілі йому відповів, що він особисто ніякого зиску не має, але що Грузія дійсно виграЄ, то Порошенку це не подобалось: які реформи без особистого зиску?
Не знаю, чи наш високопосадовець дійсно крав у Ізраїлі з весільного стола дорогі віскі, але моральні цінності наших перших осіб опускають все ничже і нижче моральні критерії наших депутатів, суддів, міністрів — всіх тих, кому українці довірили керувати собою. Зараз в Україні почався новий політичний етап. Чи зможуть новий президент разом зі своєю командою, з новими депутатами поміняти той сморід, який залишив по собі Порошенко, на свіже повітря? Чи приживуться на українському ґрунті неписані цивілізовані закон, чи припинимо ми соромитись наших політиків? Чи зуміємо примусити наших політиків реформувати Україну не задля власних кишень, а задля української нації?
Поживемо — побачимо.
І побачимо також, чи у нинішніх нових облич будуть прекрасними одяг, тіло, душа і, саме головне, думки. Якщо з одягом і тілом останнім часом справи почали добре налагоджуватись у багатьох, то з душею і думками в українських політиків ще великі проблеми.
Дивилась сьогодні перше засідання Верховної Ради. Дивилась з цікавістю на нові обличчя, які скоро стануть неновими, яких ми скоро будемо знати по прізвищах. Коли побачила серед нових облич пана Порошенка, відчула щось неприємне: здавалось, що знаходження пана Порошенка у групі депутатів було якимось нелогічним, неприроднім, таким, що не відповідає цивілізованим стандартам політики. Якщо поцікавитись, куди йдуть європейські чи американські президенти після того, як стали екс, то ми побачимо, що вони або повертаються до викладацької роботи, або створюють якісь фонди, або займаються ще чимось, читають лекції і заробляють на цьому мільйони, або пишуть книги і теж на цьому гарно заробляють. Тільки не йдуть у депутати конгресу, парламету. Напевно, за неписаними законами політичних еліт цивілізованих країн вважається, що коли політик побував на найвищій державній посаді, то там він мав зробити все, що давала йому велика влада, великі повноваження. Для втілення своїх планів одні президенти мають чотири- п'ять років, інші вдвічі більше. Але після того, як політик став екс, по неписаним правилам він має відійти від активної політичної діяльності і має дати можливість іншим політикам спробувати послужити своїй нації. Адже екс все, що міг зробити, вже зробив.
Єдиний екс- президент, якого я знаю, Саакашвілі, не складає зброю і хоче повернутись до активної політики. Але чи можна за це засуджувати невгамовного грузина? Думаю, що ні. Адже мета Саакашвілі полягає у тому, щоб за допомогою сильної України ослабити вплив Росії у нашому регіоні і таким чином захистити його рідну Грузію, від якої вбивча російська армія під боязливі погляди європейських політиків потроху, крок за кроком відкушує шматки території. Саакашвілі намагається врятувати свою батьківщину. А що намагається врятувати Порошенко? Україну? Не спить Порошенко з-за втрачених територій? З-за смертей тисяч українців? Ні. Порошенко не спить з- за втрачених фінансових потоків. Не спить з-за страху покарання.
Не знаю, чи діятимуть колись в Україні неписані закони цивілізованого світу. Тільки в Україні політики додумались сказати українцям, що українці забагато їдять, тільки в Україні придворні журналісти додумались написати чорним по білому, що без корупції українська економіка розвалиться. Тільки в Україні голодному народові пояснюють, що народ має затягнути паски, але керівники народу паски затягувати не можуть, так як тоді вони не будуть чесно працювати. І голодий народ спостерігає, як високопосадовці і зарплати багатотисячні отримують і хабарі мільйонні далі беруть. І чомусь ні судді, ні прокурори, ні навіть поліцейські збирати до Польщі суниці не їдуть. А голодні українці їдуть. То для чиновників у державній казні багато грошей знаходиться, а для рядових — зась.
Всі знають, що США найчастіше, як і Росія, люблять " захищати" ті території, де водиться багато нафти. Десь читала, що Біл Клінтон, коли була війна у Югославії і коли світ змушений був налагоджувати там мир, кілька разів перепитував своїх радників про те, чи є у Югославії нафта. Не люблять американські президенти воювати, коли немає нафти. А наш Порошенко, коли їздив знайомитись з реформами Грузії, кілька разів перепитував у Саакашвілі, який він особисто має зиск з реформ. І коли Саакашвілі йому відповів, що він особисто ніякого зиску не має, але що Грузія дійсно виграЄ, то Порошенку це не подобалось: які реформи без особистого зиску?
Не знаю, чи наш високопосадовець дійсно крав у Ізраїлі з весільного стола дорогі віскі, але моральні цінності наших перших осіб опускають все ничже і нижче моральні критерії наших депутатів, суддів, міністрів — всіх тих, кому українці довірили керувати собою. Зараз в Україні почався новий політичний етап. Чи зможуть новий президент разом зі своєю командою, з новими депутатами поміняти той сморід, який залишив по собі Порошенко, на свіже повітря? Чи приживуться на українському ґрунті неписані цивілізовані закон, чи припинимо ми соромитись наших політиків? Чи зуміємо примусити наших політиків реформувати Україну не задля власних кишень, а задля української нації?
Поживемо — побачимо.
І побачимо також, чи у нинішніх нових облич будуть прекрасними одяг, тіло, душа і, саме головне, думки. Якщо з одягом і тілом останнім часом справи почали добре налагоджуватись у багатьох, то з душею і думками в українських політиків ще великі проблеми.
Нет комментариев