Мої враження від земарафону

Мої враження від земарафону.

Прослухала досить велику частину розмови пана Зеленського. Після скандалу з Трампом було відчутно, що мовчання Зеленського затягнулось. Цим марафоном він добре наситив українців своєю присутністю, як злива, яка напуває суху землю.
Що сподобалось? сподобалась щирість Зеленського. Я не є експертом. Але, думаю, що так довго грати щирість неможливо. Мені здалось, що Зеленський щиро бажає змінити Україну на краще. Зеленський вкотре хоче показати українцям, що він теж людина, що він теж помиляється, і що він теж ображається.
Напевно, рядовим громадянам трохи дивно усвідомлювати, що президент теж має свої слабкості, що він ображається. Зручніше, напевно, думати як діти, що їхні батьки найсильніші і безсмертні. Діти, коли довідуються, що їхні батьки не самі сильні, і що вони навіть плачуть, переживають розчарування. Пізніше приходить усвідомлення, що батьків треба берегти. Думаю, що українцям пора ставати дорослими і пора розуміти, що доброго президента теж треба берегти і підтримувати. Президент сам сильної країни нам не побудує.
Порадувало, що російська мова усе більше сприймається як недоречна.
Побачила, що є журналісти, яких у дитинстві не навчили гарно поводитись. Уроки ляшків, парубіїв, савченко дають свої плоди.
Ще мені сподобалось, що, напевно, пан Зеленський постійно повторює, що всі жителі України: росіяни, молдовани, євреї — українці. Багато жителів України не вважають себе українцями. Зеленський наголошує, що всі- українці.
Кажуть, що одна з причин того, чому розпався Радянський Союз, було те, що у радянських паспортах була графа національність.
Зеленський стверджує, що ми всі — українці. Це мені сподобалось.