Навесні не тільки саджають, навесні ще й переквашені огірки викидають.
Мій тато вже перейшов восьмидесятирічну смугу. Він дивує мене і, напевне, не тільки мене своєю працездатністю. І город він обробляє, і корову утримує, і читає газети. Випробовує різні поради щодо здорового способу життя. Найцікавіше для мене те, що тато ще й продає іноді своїм сусідкам, які на півтора-два десятки років молодші за нього, сир та сметану. Українські молодиці купують молочні продукти у дідуся. Дожилися.
Я з татом більшу частину року балакаю по телефону. І то тільки тоді, коли є кому включити татові WhattsApp, тому що татові зашкорублі від роботи пальці не вміють " гладити" поверхню телефона.
Остання розмова з татом мене засмутила. Тато сказав, що більше навряд чи буде тримати корову. Але не з-за стану здоров'я. А з-за того, що він не може годувати корову тією люцерною, яка росте на городі, так як люцерна заражена бур'яном, який може призвести до смерті тварини. Виявляється, що купити хороше насіння немає де. А те, що продається, низької якості, з насінням бур'янів. От і немає селянинові можливості тримати худобину. Але є ще одна проблема. Минулого року тато був змушений запівдарма здати корову на забій з-за того, що вона залишилась яловою. Грошей за корову від заготівельника довелось татові чекати кілька місяців. І тільки коли сестра через одного родича почала просити посприяти, тільки тоді заготівельник віддав татові гроші. Так як мій тато окрім малої пенсії має ще бажання працювати, так як вважає, що праця продовжує йому вік, він шукав іншу корову. І ось тут він зтикнувся ще з однією проблемою: виявляється, що приблизно половина корів(не знаю, чи по всій державі) хворіє на мастит. Та сама проблема з козами. Уявляєте, якої якості є молоко у Україні? Що їдять українці? На базарі майже неможливо купити здорову корову чи козу.
Ось це тільки маленька частина бардаку, у якому, як у трясовині, загрузла Україна. Наш бардак вже існує не перший рік. Всі попередні влади приходили не для того, щоб витягувати Україну з багна. Ні. Єдине, що зробили попередні владці, це виростили українську «еліту». Але не ту еліту, яка йде у бій у першому ряду, не ту еліту, яка найкращі порухи свого серця присвячує вітчизні, не ту еліту, яка жертовно служить своєму народові, а еліту розгодованих пацюків, які тягнуть у свою нору все, що попадає доброго у пащу. Ці пацюки набудували палаців, накупували усякого дорогого товару і поступово привчили українців до того, що по-іншому бути не може: влада багата і багатшає, а народ бідний і біднішає. Це такий український економічний закон.
Коли на горизонті з'явився Зеленський, здалось, що повіяло свіжим вітерцем. Ще й подумалось, що невисокі чоловіки, яким у дитинстві і юності довелось не раз почути кпини своїх ровесників щодо їх зросту, ростуть амбітними і як бульдозери вміють розчистити собі дорогу і мають багато гонору. Наполеон мав 155 см. зросту, але за свою діяльність і таланти зайняв вічне місце у історії Франції, Атіла, який наводив жах на Рим, мав меньше ніж півтора метра зросту. Беніто Хуарез, національний герой Мехсики, який був президентом Мексики у 1872 році, мав усього 137 см.зросту. Один із символів ХХ століття Ганді мав біля 164 см. зросту. Так що пан Зеленський попав у непогану компанію.
Зеленське " навесні будемо саджати" припало до душі багатьом українцям. І плани Зе щодо перенесення урядових установ у нові будівлі, і плани щодо стрімкого росту економіки.
Але проходили дні, дні складались у місяці. Народ терпляче чекав, допоки молода команда навчиться і почне показувати результат. І команда почала: то журналістів побили, то на посади почали призначатись позавчорашні кадри, то дрібних підприємців почали пресувати, то любі друзі знову почали у високі кабінети ходити, то нічні зустрічі як і при Порошенку продовжились, то українцям сказали, що герої і мова не мають значення, то влада московських попів почала вшановувати, то президент за лаштунками артистів, які у Криму виступали, радісно вітає. І вже не Рева каже, що українці багато їдять, уже українцям зелені політики радять котами за газ розраховуватись.
Якщо хтось колись пробував у бочку до солоних огірків додати зелених, то знає, що зелені у старому розсолі не заквашуються нормально і повільно, а закисають неоднорідно: зверху стають склизькими, а всередині залишаються зеленими: гнило-зелений гібрид виходить. Такий напівгнилий напівзелений огірок вже й сам не з'їж і на стіл не поставиш. Так і наш зелений президент заліз разом із своєю командою у старий розсіл української корупції, поплавав поплавав якийсь час на поверхні і поступово почав на дно спускатись. Спочатку жалівся, що дітей та жінку не бачить, потім почав жалітись, що мало спить.
А хто казав, що буде легко? Хто обіцяв аншлаги? І хто казав, що керувати бідною країною під час війни — просто? Якщо важко, то, може, треба попросити допомогу у мудрих, а, може, взагалі піти у відставку? Українці вже пошукають когось іншого.
Якщо обіцянка про весну і про саджати не виконується, то традицію виливати навесні старий розсіл зі старими огірками на город українські газдині продовжать. Так і цієї весни буде. І наступної. І так будемо виливати старий розсіл до тих пір, поки влада не припинить чухати прутень у той час, коли треба працювати над тим, щоб не тільки влада мала пристойне життя, а й ті, хто цю владу саджає у владні крісла, щоб в Україні корови і кози перевірялись на мастит та інші болячки, і щоб український селянин мав можливість купити якісне насіння, і щоб європейське життя мали всі українці, а не тільки пацюки у владних кабінетах.
І ще одна цікава штука: і пан Путін і пан Зеленський мають зріст 1м.70 см, але ми ж пам'ятаємо, що Україна — не Росія.
Я з татом більшу частину року балакаю по телефону. І то тільки тоді, коли є кому включити татові WhattsApp, тому що татові зашкорублі від роботи пальці не вміють " гладити" поверхню телефона.
Остання розмова з татом мене засмутила. Тато сказав, що більше навряд чи буде тримати корову. Але не з-за стану здоров'я. А з-за того, що він не може годувати корову тією люцерною, яка росте на городі, так як люцерна заражена бур'яном, який може призвести до смерті тварини. Виявляється, що купити хороше насіння немає де. А те, що продається, низької якості, з насінням бур'янів. От і немає селянинові можливості тримати худобину. Але є ще одна проблема. Минулого року тато був змушений запівдарма здати корову на забій з-за того, що вона залишилась яловою. Грошей за корову від заготівельника довелось татові чекати кілька місяців. І тільки коли сестра через одного родича почала просити посприяти, тільки тоді заготівельник віддав татові гроші. Так як мій тато окрім малої пенсії має ще бажання працювати, так як вважає, що праця продовжує йому вік, він шукав іншу корову. І ось тут він зтикнувся ще з однією проблемою: виявляється, що приблизно половина корів(не знаю, чи по всій державі) хворіє на мастит. Та сама проблема з козами. Уявляєте, якої якості є молоко у Україні? Що їдять українці? На базарі майже неможливо купити здорову корову чи козу.
Ось це тільки маленька частина бардаку, у якому, як у трясовині, загрузла Україна. Наш бардак вже існує не перший рік. Всі попередні влади приходили не для того, щоб витягувати Україну з багна. Ні. Єдине, що зробили попередні владці, це виростили українську «еліту». Але не ту еліту, яка йде у бій у першому ряду, не ту еліту, яка найкращі порухи свого серця присвячує вітчизні, не ту еліту, яка жертовно служить своєму народові, а еліту розгодованих пацюків, які тягнуть у свою нору все, що попадає доброго у пащу. Ці пацюки набудували палаців, накупували усякого дорогого товару і поступово привчили українців до того, що по-іншому бути не може: влада багата і багатшає, а народ бідний і біднішає. Це такий український економічний закон.
Коли на горизонті з'явився Зеленський, здалось, що повіяло свіжим вітерцем. Ще й подумалось, що невисокі чоловіки, яким у дитинстві і юності довелось не раз почути кпини своїх ровесників щодо їх зросту, ростуть амбітними і як бульдозери вміють розчистити собі дорогу і мають багато гонору. Наполеон мав 155 см. зросту, але за свою діяльність і таланти зайняв вічне місце у історії Франції, Атіла, який наводив жах на Рим, мав меньше ніж півтора метра зросту. Беніто Хуарез, національний герой Мехсики, який був президентом Мексики у 1872 році, мав усього 137 см.зросту. Один із символів ХХ століття Ганді мав біля 164 см. зросту. Так що пан Зеленський попав у непогану компанію.
Зеленське " навесні будемо саджати" припало до душі багатьом українцям. І плани Зе щодо перенесення урядових установ у нові будівлі, і плани щодо стрімкого росту економіки.
Але проходили дні, дні складались у місяці. Народ терпляче чекав, допоки молода команда навчиться і почне показувати результат. І команда почала: то журналістів побили, то на посади почали призначатись позавчорашні кадри, то дрібних підприємців почали пресувати, то любі друзі знову почали у високі кабінети ходити, то нічні зустрічі як і при Порошенку продовжились, то українцям сказали, що герої і мова не мають значення, то влада московських попів почала вшановувати, то президент за лаштунками артистів, які у Криму виступали, радісно вітає. І вже не Рева каже, що українці багато їдять, уже українцям зелені політики радять котами за газ розраховуватись.
Якщо хтось колись пробував у бочку до солоних огірків додати зелених, то знає, що зелені у старому розсолі не заквашуються нормально і повільно, а закисають неоднорідно: зверху стають склизькими, а всередині залишаються зеленими: гнило-зелений гібрид виходить. Такий напівгнилий напівзелений огірок вже й сам не з'їж і на стіл не поставиш. Так і наш зелений президент заліз разом із своєю командою у старий розсіл української корупції, поплавав поплавав якийсь час на поверхні і поступово почав на дно спускатись. Спочатку жалівся, що дітей та жінку не бачить, потім почав жалітись, що мало спить.
А хто казав, що буде легко? Хто обіцяв аншлаги? І хто казав, що керувати бідною країною під час війни — просто? Якщо важко, то, може, треба попросити допомогу у мудрих, а, може, взагалі піти у відставку? Українці вже пошукають когось іншого.
Якщо обіцянка про весну і про саджати не виконується, то традицію виливати навесні старий розсіл зі старими огірками на город українські газдині продовжать. Так і цієї весни буде. І наступної. І так будемо виливати старий розсіл до тих пір, поки влада не припинить чухати прутень у той час, коли треба працювати над тим, щоб не тільки влада мала пристойне життя, а й ті, хто цю владу саджає у владні крісла, щоб в Україні корови і кози перевірялись на мастит та інші болячки, і щоб український селянин мав можливість купити якісне насіння, і щоб європейське життя мали всі українці, а не тільки пацюки у владних кабінетах.
І ще одна цікава штука: і пан Путін і пан Зеленський мають зріст 1м.70 см, але ми ж пам'ятаємо, що Україна — не Росія.
Нет комментариев