Чи ебонітові палички також важчі за повітря?

А ебонітові палички також важчі за повітря?

Володимир Зеленський уже дев'ять місяців як президент України. Це багато чи мало? Якщо за дев'ять місяців зароджується нове життя, то це багато. Якщо країна стрімко розвивається і рівень життя населення зростає, то це мало. Якщо жителі країни потерпають від бідності, беззаконня, відсутності гарного медичного обслуговування, відсутності доброго харчування і також втрачають надію на покращення, то дев'ять місяців — ціла вічність.
Коли на політичному горизонті з'явився пан Зеленський, то я не сприйняла усерйоз інформації про його президентство. Ментально пан Зеленський мені завжди був далеким. Його виступи разом з іншими його товаришами мені здавались примітивними, недалекими і часто ображали мої національні почуття.
Думаю, що багатьом нашим сучасникам здається, що якщо порівняти нас зі стародавніми греками чи римлянами, то ми будемо вважати, що ми дуже просунуті: ми ж літаємо на літаках, маємо у мобілях цілий комп'ютер. Ми огого які розвинуті. Але коли стоїш під римським водогоном або перед єгипетськими пірамідами, розумієш, що багато у чому ми з нашими смартфонами так і не дійшли до їхнього рівня.
Ще стародавні греки знали, що творчість має бути адресована до трьох типів людей. Одним треба дати примітивне мистецтво, яке задовільнить невибагливий смак. На другому місці твори, розраховані на більш мудру аудиторію. І третій вид мистецтва пропонувався людям, які вміють думати, аналізувати. Другий і третій вид мистецтва також мав приводити до катарсису, тобто до очищення душі, до пошуку благородних почуттів у тих, хто спниймав мистецтво.
Ці поділи існують до тепер. Думаю, що фільми, у яких за екраном сміються, щоб допомогти глядачеві зрозуміти, що тут треба сміятись, належать саме до цього низького жанру.
Коли Зеленський все ж довів, що буде балотуватись у президенти і вже стало зрозуміло, що або він або Порошенко, я почала схилятись до молодшого. Подумалось, що людина, яка заробила своє майно своєю головою, своїм талантом( хоч і розрахованим на недалеких людей, яких задовільняє низьке мистецтво і яке не очищає людські душі) зможе змінити країну на краще. Подумалось, що якщо людина так ризиковано поводить себе на сцені, що це межує з відвертим стриптизом, межує з порушенням норм поведінки, вона буде так само ризикувати на політичній сцені, зможе знаходити нестандартні підходи і рішення. І ще думалось, що коли людина опиниться у високому кріслі президента, вона побачить перед собою такі широкі горизонти, яких ніколи до цього не бачила, вона усвідомить всю відповідальність і вагу своєї місії. Але коли на переговори у Мінськ Зеленський витягнув зі старої політичної скрині Кучму, якого український народ уже посипав нафталіном і сховав з очей, почали закрадатись сумніви. Далі — більше. І ці наскакування на обласних начальників без посадок, і нічні поїздки до тих же олігархів, і не визнання війни війною, і продовження курсу Порошенка по переслідуванню захисників та активістів, і призначення на ключові посади людей, які щойно змінили не тільки громадянство але й прізвище, щоб їх легше проковтнули українці. А українцям навіть і думати ні стратегічно ні тактично не було коли, тому що українці змушені як від зграї собак захищатись від цін, податків, продажу землі, від реформи освіти, від бужанських з дубінськими, які відверто знущаються з українців.
Хоч у Зеленського попереду ще довгий період президентства, уже сьогодні стає зрозумілим, що і цей президент — помилка українського виборця. Хоч поки що ми не маємо свідчень, що він щось вкрав, ми бачимо, що в державі нічого не змінилось. І цей президент не став президентом українців. Та надія, яку він розбудив у українців, вже майже згасла.
Золота сторінка українських президентів і цього разу залишається гірко білою. Куди буде записане ім'я президента Зеленського? Думаю, що на сторінку «З», де вже є ім'я іншого коміка на " З" — Михайла Задорнова. Отут й буде місце Зеленського. Задорнов свого часу пожартував про загиблий літак, а Зеленський посмішив своїх недалеких прихильників жартом про беркут і про ебонітові палички. Логічно спитати, чи ебонітові палички теж важчі за повітря?
Той хто народився для плазування, літати не зможе. Якщо змію покласти на високий стілець, вона шукатиме способу спуститись вниз. Тільки під ногами їй зручно, таким є її природнє місце. Так само і пан Зеленський. Доля його підняла високо. Він міг злетіти на крилах ще вище, осягнути всю велич своїх можливостей. Але це не його. Його — плазувати під ногами сильних світу цього, задовільняти їх невибагливі смаки і чекати на великий кусень, який впаде зі столу сильних.
Народжений плазувати літати не може.
Соромно за вас, за тих, хто нагорі. Коли ж ми оберемо такого президента, депутата, за якого не буде соромно?