А як в Іспанії?
У Іспанії уже підтверджено 31 випадок коронавірусу. Міністр охорони здоров'я, інші медичні керівники по телебаченню розповідають про те, як треба поводитись у ситуації, яка виникла. Якщо людина підозрює що вона має ознаки захворювання на коронавірус, їй рекомендують залишитись вдома і подзвонити на 112. З метою непоширення вірусу до медичних закладів краще не йти. Спеціалізована консультація буде отримана вдома. За потребою людина має бути госпіталізована. Рекомендується дотримуватись правил гігієни, часто мити руки, протягом хоча б 20 секунд. Маски є смисл одягати тільки тим людям, які вже є хворими, щоб не заражати здорових. Для інших це зовсім не дієвий метод захисту. Також міністерство охорони здоров'я не вбачає корисним і потрібним вимірювати температуру у аеропортах, тому що це, на їхній погляд, дає фальшиву впевненість, що щось у порядку. Кордони з сусідніми країнами Іспанія поки що не планує закривати.
І також медичне начальство сказало одну, на мій погляд, цікаву річ. У Іспанії більшість людей намагаються не брати лікарняний. Люди часто ходять на роботу з температурою, з нежиттю, з болями суглобів. Чому не беруть лікарняний? Для цього, я думаю, є кілька пояснень. Хтось дбає, про спільні гроші, які відведені на соціальний захист іспанців і намагається до останнього не використати спільних грошей для себе.І це правда. Я таких людей знаю. Інші не йдуть на лікарняний, тому що згодом у період отримання трьох додаткових зарплат( на Різдво, літом і річні якби преміальні — всі вно трохи менші за місячну платню. Тобто робітник фактично отримує за рік п'ятнадцять зарплат) отримають набагато менше грошей — хворіти економічно є дуже невигідно. А що ж робити, якщо все ж людина хоче полежати у ліжку? Міністерство охорони здоров'я радить кожній людині індивідуально домовлятись з роботодавцем. По іспанським законам працівники мають кілька днів на рік на відвідування лікаря( з довідкою). Можна домовитись і взяти ці дні. Є ще дні, зароблені стажем, дні, які профспілки вибороли для відпочинку. У мене наприклад, окрім 30-ти денної відпустки ще є 15-16 додаткових днів, у які я не працюю. Тобто міністерство охорони здоров'я рекомендує іспанцям вибрати собі спосіб для покращення здоров'я. Коли я приїхала до Іспанії і взнала, про їхню медицину, мені вона спочатку здалась дуже нелюдяною. Я пригадала, як у Радянському Союзі з температурою 37.0 людина вже гарантовано мала лікарняний. Але ті бідні радянські лікарні і вічна нестача потрібних ліків ніяк не можна вважати великим досягненням. Адже і тоді і тепер найнезначніші начальники або мали окремі палати, або окремі лікарні. Вони знали, що таке радянська, а тепер вже українська медицина і не хотіли і далі не хочуть лікуватись з " простим" народом.
Тепер від мене. Працюю у госпіталі. У госпіталях наказали
частіше дезінфікувати все, чого торкаються людські руки: ручки дверей, виключателі. По складах медикаментів пройшлись працівники, які забрали надлишок масок. Напевно, десь їх хочуть акумулювати на випадок потреби.
Я спитала у своєї начальниці, чи будуть нам проводити якісь курси, щоб ми знали, як діяти на випадок епідемії. Вона посміхнулась і сказала, що найнебезпечніші діляники: це швидка допомога і спеціальне відділення для інфікованих. Решта госпіталю буде працювати за нормальним графіком. Медсестер, яких я запитала, теж ні на які курси не запрошували.
Моя знайома хотіла піти купити у аптеці собі маску не хірургічну, а трохи більш захищену. Ціна такої маски 6 євро 50 сентімо. Знайома не знала, скільки така маска коштувала раніше. Їй здалось, що ціна надто висока, тому не купила. У пресі прочитала, що у Малазі впіймали на гарячому лікаря, який хотів винести з госпіталя 300 масок, з респіраторами. Він сказав, що хотів роздати ці маски своїм односельцям.
Іспанці, як і українці, трохи перелякані. Я останніми днями напевно, підхопила якийсь вірус і іноді маю приступи кашлю. Коли почала кашляти, хворі відреагували знервовано. Я пішла і одягнула хірургічну маску. На маску наступні хворі теж відреагували негативно. Одразу почали питати, чи є вже коронавірус у лікарні. Довелось їх заспокоїти, що немає.
Всі люди дуже схожі і реагують на однаковіі ситуації подібним чином.
Для себе зробила такий висновок: коронавірус ще раз доводить, що люди повинні намагатись вести здоровий спосіб життя, і здорове тіло зможе перемогти хворобу.
І також медичне начальство сказало одну, на мій погляд, цікаву річ. У Іспанії більшість людей намагаються не брати лікарняний. Люди часто ходять на роботу з температурою, з нежиттю, з болями суглобів. Чому не беруть лікарняний? Для цього, я думаю, є кілька пояснень. Хтось дбає, про спільні гроші, які відведені на соціальний захист іспанців і намагається до останнього не використати спільних грошей для себе.І це правда. Я таких людей знаю. Інші не йдуть на лікарняний, тому що згодом у період отримання трьох додаткових зарплат( на Різдво, літом і річні якби преміальні — всі вно трохи менші за місячну платню. Тобто робітник фактично отримує за рік п'ятнадцять зарплат) отримають набагато менше грошей — хворіти економічно є дуже невигідно. А що ж робити, якщо все ж людина хоче полежати у ліжку? Міністерство охорони здоров'я радить кожній людині індивідуально домовлятись з роботодавцем. По іспанським законам працівники мають кілька днів на рік на відвідування лікаря( з довідкою). Можна домовитись і взяти ці дні. Є ще дні, зароблені стажем, дні, які профспілки вибороли для відпочинку. У мене наприклад, окрім 30-ти денної відпустки ще є 15-16 додаткових днів, у які я не працюю. Тобто міністерство охорони здоров'я рекомендує іспанцям вибрати собі спосіб для покращення здоров'я. Коли я приїхала до Іспанії і взнала, про їхню медицину, мені вона спочатку здалась дуже нелюдяною. Я пригадала, як у Радянському Союзі з температурою 37.0 людина вже гарантовано мала лікарняний. Але ті бідні радянські лікарні і вічна нестача потрібних ліків ніяк не можна вважати великим досягненням. Адже і тоді і тепер найнезначніші начальники або мали окремі палати, або окремі лікарні. Вони знали, що таке радянська, а тепер вже українська медицина і не хотіли і далі не хочуть лікуватись з " простим" народом.
Тепер від мене. Працюю у госпіталі. У госпіталях наказали
частіше дезінфікувати все, чого торкаються людські руки: ручки дверей, виключателі. По складах медикаментів пройшлись працівники, які забрали надлишок масок. Напевно, десь їх хочуть акумулювати на випадок потреби.
Я спитала у своєї начальниці, чи будуть нам проводити якісь курси, щоб ми знали, як діяти на випадок епідемії. Вона посміхнулась і сказала, що найнебезпечніші діляники: це швидка допомога і спеціальне відділення для інфікованих. Решта госпіталю буде працювати за нормальним графіком. Медсестер, яких я запитала, теж ні на які курси не запрошували.
Моя знайома хотіла піти купити у аптеці собі маску не хірургічну, а трохи більш захищену. Ціна такої маски 6 євро 50 сентімо. Знайома не знала, скільки така маска коштувала раніше. Їй здалось, що ціна надто висока, тому не купила. У пресі прочитала, що у Малазі впіймали на гарячому лікаря, який хотів винести з госпіталя 300 масок, з респіраторами. Він сказав, що хотів роздати ці маски своїм односельцям.
Іспанці, як і українці, трохи перелякані. Я останніми днями напевно, підхопила якийсь вірус і іноді маю приступи кашлю. Коли почала кашляти, хворі відреагували знервовано. Я пішла і одягнула хірургічну маску. На маску наступні хворі теж відреагували негативно. Одразу почали питати, чи є вже коронавірус у лікарні. Довелось їх заспокоїти, що немає.
Всі люди дуже схожі і реагують на однаковіі ситуації подібним чином.
Для себе зробила такий висновок: коронавірус ще раз доводить, що люди повинні намагатись вести здоровий спосіб життя, і здорове тіло зможе перемогти хворобу.
Нет комментариев