Конституція як розпродана мрія

«Державний механізм виявився розібраним на окремі інститути, кожен з яких був приватизований у приватний спосіб. Сьогодні ми маємо країну, якою з допомогою державних інститутів керує корпорація. Це вже не корпоративна держава, а щось інше. У чому це проявляється? Жоден інститут не працює так, як його закладено, — як елемент державної машини».

Так відбувалася купівля-продаж ВРОЗДРІБ великої МРІЇ, яку плекали демократи на початку 90-х. Деякі опинилися серед клієнтели, бо для них лише так можна було отримати звичний хліб з маслом. Система «гроші – влада – гроші* – влада*» запрацювала на повну потужність, і українці замість обіцяної Конституцією «суверенної демократичної правової соціальної держави» (ст.1) отримали феодально-олігархічну систему.

Країна скотилася з першої десятки аж на дно європейських рейтингів: за доходами посіла друге місце в Європі ЗНИЗУ. Політикум навчився віртуозно імітувати все святе: від моральних засад державних керівників до демократії і верховенства права. Імітацію підтримували, вільно чи невільно, більшість іноземних донорів та радників. Обидві сторони запевняли «малих українців», що в цілому країна рухається в правильному напрямку, а деякі зигзаги є тимчасовими і випадковими. Ось створимо нові інституції, підготовимо ще кадрів – буде вам і демократія, і ринкова економіка…