На що ми сподіваємось, коли довіряємо керувати державою агресивним невігласам?

«- Скажіть, будь ласка, куди мені звідси йти? – спитала Аліса.
— А куди ти хочеш потрапити? — відповів Кіт.
— Мені все одно — сказала Аліса.
— Тоді все одно, куди і йти, — зауважив Кіт»…



Добре, вже стало зрозуміло, що у випадково призначеного Прем’єра Шмигаля нема ніякої Стратегії розвитку країни.

Так буває,- ну не вміє людина мислити стратегічно. Не дано. Це, насправді, не вада, а лише вроджений дефект. І живуть з ним люди багато років. Правда, таких людей, зазвичай, не призначають Прем’єрами. Зазвичай…

Але ж в Кабміні, крім Премєр-міністра є багато інших профільних міністрів.
Хоча б в деяких з них, чисто по статистиці, повинно бути стратегічне мислення? Та, вони б мали запропонувати стратегії розвитку сфер життєдіяльності країни, за які вони зголосилися відповідати?

От, наприклад, міністерство охорони здоров’я,- перейти від хірургічної постфактумної медицини, що вимагає грошей від клієнтів на пізніх стадіях захворювання, до профілактичної медицини, коли ми можемо не лікуватись, а не захворіти.

Чи, наприклад, міністерство освіти. Яке запропонує освітню концепцію підготовки фахівців, що будуть потрібні провіднім галузям економіки, від начальної школи до вишів, де йде профільна якісна освіта у тандемі з фундаментальною наукою.

Або, міністерство інфраструктури, яке запропонує пропіарене «велике будівництво» автодоріг не навмання, а під чітку логістику вивозу сільськогосподарської, та промислової продукції. До споживачів в країні, та на експорт. Та, під логістику швидкого переміщення військової техніки, та особового складу. Як у Ізраїлі. Щоби миттєво зреагувати на будь-які зовнішні провокації.

Або, міністерство енергетики. Яке повинно не підлаштовувати енергетичні системи України під забаганки олігархів-шефів, а розробити багаторічну стратегію забезпечення кожного споживача в країні якісним, не дорогим, та екологічним енергетичним продуктом. Що, вже давно стало нормою в багатьох розвинутих країнах.

Ні, я розумію, що ми, як суспільство, вже давно деградуємо. І якість фахівців в управлінні скорочується пропорційно швидкості зростання статків олігархів, яким люди, що вміють мислити, у владі не потрібні.
Але, я не розумію на що ми сподіваємось, коли довіряємо керувати державою агресивним невігласам…