Плошча - не Майдан

Плошча — не Майдан, бо від початку не мала ідеологічних вимог і геополітичних орієнтирів. Тому і завершиться нічим.
—
Білоруська «альтернативна кандидатка» Ціхановская записала дуже дивне відео перед втечею до Литви — цілком ймовірно, що публічний заклик до припинення протестів був умовою того, що її випустять за кордон.

Але вона від самого початку дистанціювалась від протестів. Крім того, Ціхановская, як і вся білоруська Площча/ Майдан в принципі ніколи не пробували висувати якісь ідеологічні вимоги. Зауважте: там не було чути ніяких закликів до зміни геополітичного вектора і до євроінтеграції. Навіть «піввагітних» закликів до «багатовекторності» не було і нема. Все обмежується «втомою від Лукашенка».

Саме тому в Плошчи немає жодних політичних перспектив — бо вона і не претендує на перспективи. Тільки на заміну наявного диктатора кимось іще. Можна навіть таким самим диктатором, але не Лукашенком. Жоден з білоруських активістів виявився не готовий визнати, що за наявне скромне совкове благополуччя Білорусі платить молоде покоління. Що наявний геополітичний вибір — шлях до зникнення і втрати суверенітету.
Відповідно, якщо першим кроком Плошчи не став розворот від Росії — другого кроку вже не буде. Натомість будуть територіальні амбіції Росії.

Один з сенаторів Ґосдуми (Фьодоров від владної "Єдіной Россіі") вже публічно озвучив базовий принцип: Плошча делегітимізувала не тільки Лукашенка як президента, але й всю систему народовладдя в Білорусі, а також правові основи державності, які тримались на цьому народовладді. Тому в Білорусі немає інших альтернатив збереження хоч якогось державного ладу, окрім як «здійснити повернення до єдиного Отєчєства з Росією». Заклики до санкцій проти Білорусі з боку євродепутатів тільки посилять цю тенденцію.

Судячи з відсутності будь-яких ідеологічних гасел в Плошчи, білорусів такий варіант загалом влаштує.