Ще ніколи наша зовнішня політика не виглядала настільки інфантильною і жалюгідною одночасно


Зеленський ображено відреагував капслоком на закономірні і передбачувані дії Білорусі щодо передачі вагнерівців Росії: «Декілька слів про важливе з ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ. Про тих самих «вагнерівців», демонів сучасної війни, яких уряд Білорусі віддав… Росії.
На мій погляд, це дивно, некоректно й точно неприйнятно в дружніх міждержавних відносинах.
По-перше, публічно наговорити про якесь нібито втручання України у внутрішні процеси в Білорусі. Цього точно не було.
А по-друге, ЛЮДЕЙ, ЯКІ ДІЙСНО МАЮТЬ СТОСУНОК ДО БЕЗУМОВНОГО ВТРУЧАННЯ У СПРАВИ ЯК БІЛОРУСІ, ТАК І УКРАЇНИ – перш за все України – ДЕМОНСТРАТИВНО ВІДДАТИ ТРЕТІЙ СТОРОНІ.
ВВАЖАЄМО ТАКЕ РІШЕННЯ, м’яко кажучи, НЕСПРАВЕДЛИВИМ, таким, що не відповідає духу відносин між Україною та Білоруссю, заснованих на принципах поваги та взаємної допомоги».

Ще ніколи наша зовнішня політика не виглядала настільки інфантильною і жалюгідною одночасно: дитяча образа і скарги на «несправедливість» та «наговорювання»… Дитячий садок, штанці на лямках.

Лишається сподіватись, що писала Мендель, а не шостий президент. Бо капслок і дитяча образа «так нечесно!» щодо геополітики від секретарки — це непристойно, але те саме від президента 40-мільйонної держави — це принизливо і ганебно.

Так ображаються діти, коли їм кажуть, що Діда Мороза нема. Зеленському продемонстрували, що в геополітиці на тлі збройної агресії немає місця сантиментам, а людина без величезного і специфічного дипломатичного досвіду не має шансів видурити в президента суверенної держави значущий ресурс, просто зробивши «очі кота Шрека».

Погано для Зеленського інше. Так, він, ймовірно, щиро розраховував отримати ресурс для невідпорного аргументу у передвиборчій кампанії: «Ми знов успішно повернули наших людей додому з полону!». І так, він не має дипломатичного досвіду, управлінської підготовки і взагалі розуміння настільки непростих процесів.

Зрештою, 13,5 мільйонів його обрали не за фаховість і досвід, а за молодість і привабливий імідж Голобородька.

Але поруч з Зеленським постійно перебуває купа народу. Як мінімум дехто з цієї купи мав якщо не розуміти, то відчувати, що це абсолютно глуха тема: Зеленського з такими наївними пропозиціями або проігнорують, або хамськи пошлють (що в результаті й вийшло). В будь-якому випадку, варіанту, де Зеленського не опускають і він виходить з ситуації з виграшем, не існувало навіть в теорії. Але шостого президента ніхто не попередив. Ніхто не взяв на себе працю пояснити йому перспективи. Не знайшлось нікого, для кого реноме Зеленського було би важливим.

Фактично, ситуація з «прольотом 28-х повз Київ» показала, що Зеленський — один. Він не має нікого, хто щиро переймався б його кар'єрою і прикривав спину. Нікого, для кого була би важлива доля Зеленського. Це привід для шостого президента серйозно замислитись.


Нет комментариев