Чи буде колись таке в Україні?
Чи можливе таке в Україні?
Коли я проходила повз палату, помітила там хлопця з синдромом Дауна, який зосереджено їв свій лікарняний сніданок. Пізніше зайшла в цю палату, щоб прибрати. Із здивуванням побачила що на іншому ліжку у двомісній палаті лежала жінка літнього віку. Жінка лежала з поламаною ногою. Трохи здивувалася. Я вже один раз бачила у одній палаті чоловіка і жінку. Виявилось, що вони є подружжям. І так як обоє захворіли одночасно, їх поклали в одну палату. Подумалось: здається така дрібниця, але для кожної конкретної людини це далеко не дрібниця. І для цього літнього подружжя підтримувати один одного під час хвороби було, думаю, дуже важливо.
Сьогоднішній випадок з тієї ж серії, але трохи інший. Виявляється, у цій родині є тільки двоє: мама і її син, якого не можна було залишити самого вдома. Вчора жінка зламала ногу і хтось терміново прийняв рішення, що маму необхідно ушпиталити разом з сином. І треба взяти до уваги, що в Астурії(Іспаніїя), де розташований цей госпіталь, критично не вистачає ліжок для ковідних хворих. І не дивлячись на це, синові з синдромом Дауна виділили ліжко. І вже сьогодні йому знайшли місце у державному будинку для хворих, де він пробуде до моменту, коли його мама зможе повернутись додому і доглядати за ним. Якщо ж вона не зможе цього робити, то держава Іспанія й надалі піклуватиметься за цим сином. Хоч в Іспанії досить важко отримати кімнату у державному будинку для літніх людей, все ж незабезпечені люди або отримують там житло або вдома їм допомагає соціальний працівник.
Коли спостерігаєш за такими випадками, думаєш: так, в Іспанії є досить багато корупції, так в Іспанії постійно висвітлюються корупційні скандали, так, суди над корупціонерами не завжди є суворими і, що найголовніше, часто корупціонери отримають досить м'які вироки і не повертають державі вкрадене. Але все ж у мене навіть після довгих років життя тут Іспанія до тепер уявляється якоюсь доброю людиною, яка турботливо зігріває, підтримує, радить, попереджає, піклується. У іспанському фейсбуку немає безкінечної інформації про хворих дітей і не тільки дітей, родичі яких волають про допомогу.
І ніхто в Іспанії не вимагає для державних службовців астрономічних зарплат задля того, щоб запобігти корупції. І, напевно, рівень корупції все ж є таким, що середньостатичний іспанець у важкий період свого життя відчуває дружні обійми своєї держави.
Коли я проходила повз палату, помітила там хлопця з синдромом Дауна, який зосереджено їв свій лікарняний сніданок. Пізніше зайшла в цю палату, щоб прибрати. Із здивуванням побачила що на іншому ліжку у двомісній палаті лежала жінка літнього віку. Жінка лежала з поламаною ногою. Трохи здивувалася. Я вже один раз бачила у одній палаті чоловіка і жінку. Виявилось, що вони є подружжям. І так як обоє захворіли одночасно, їх поклали в одну палату. Подумалось: здається така дрібниця, але для кожної конкретної людини це далеко не дрібниця. І для цього літнього подружжя підтримувати один одного під час хвороби було, думаю, дуже важливо.
Сьогоднішній випадок з тієї ж серії, але трохи інший. Виявляється, у цій родині є тільки двоє: мама і її син, якого не можна було залишити самого вдома. Вчора жінка зламала ногу і хтось терміново прийняв рішення, що маму необхідно ушпиталити разом з сином. І треба взяти до уваги, що в Астурії(Іспаніїя), де розташований цей госпіталь, критично не вистачає ліжок для ковідних хворих. І не дивлячись на це, синові з синдромом Дауна виділили ліжко. І вже сьогодні йому знайшли місце у державному будинку для хворих, де він пробуде до моменту, коли його мама зможе повернутись додому і доглядати за ним. Якщо ж вона не зможе цього робити, то держава Іспанія й надалі піклуватиметься за цим сином. Хоч в Іспанії досить важко отримати кімнату у державному будинку для літніх людей, все ж незабезпечені люди або отримують там житло або вдома їм допомагає соціальний працівник.
Коли спостерігаєш за такими випадками, думаєш: так, в Іспанії є досить багато корупції, так в Іспанії постійно висвітлюються корупційні скандали, так, суди над корупціонерами не завжди є суворими і, що найголовніше, часто корупціонери отримають досить м'які вироки і не повертають державі вкрадене. Але все ж у мене навіть після довгих років життя тут Іспанія до тепер уявляється якоюсь доброю людиною, яка турботливо зігріває, підтримує, радить, попереджає, піклується. У іспанському фейсбуку немає безкінечної інформації про хворих дітей і не тільки дітей, родичі яких волають про допомогу.
І ніхто в Іспанії не вимагає для державних службовців астрономічних зарплат задля того, щоб запобігти корупції. І, напевно, рівень корупції все ж є таким, що середньостатичний іспанець у важкий період свого життя відчуває дружні обійми своєї держави.
Нет комментариев