Дистанційне навчання: владна команда дійсно не розуміє, що не так і в чому проблема

З понеділка багато шкіл переходять на дистанційку: держава перевантажила свої обов'язки на батьків. Соціально-економічний вимір катастрофи.
—
Від завтра (в Києві, але не тільки) школа переходить на дистанційну форму навчання: «Всі діти мають бути присутніми на онлайн-уроках із 8:30 до 15:30! Обов'язково надати „здобувачу освіти“ вільний доступ до ґаджетів!».

А тепер увага, питання: а хто і в який спосіб забезпечить кожній дитині шкільного віку планшет/ноут з якісним доступом в інтернет? В нас всі родини можуть собі дозволити відповідне обладнання для дитини?

А якщо дитина не одна? І на тлі втрат від другого локдауну теж всі родини можуть собі це дозволити?

Гарантований державою доступ до загальної освіти — це один з фундаментальних обов'язків держави. Одна з тих речей, що взагалі надає сенс утворенню держави як інституції.

І нарешті за шостого президента українська держава спокійно анулювала і цей свій обов'язок щодо громадян. Крутіться як хочете. Самі навчайте дітей, позичайте планшети, беріть кредити на них…

Це — суто ваша проблема. Влада визначила метод вирішення проблеми пандемії для малолітнього населення — решта її не обходить.

Найцікавіше, що владна команда дійсно не розуміє, що не так і в чому проблема. Вони ж стараються, борються з пандемією. І на дистанційку переходять в усьому світі. То в чому причина обурення?