Не боятися вийти за рамки
Наважитись змінити традиції.
Сьогодні хочу поговорити про три фільми, два з яких засновані на реальних фактах, а щодо третього, то не знайшла підтвердження. Ці, на перший погляд, не пов'язані між собою фільми, мені здаються дуже пов'язанимию. Це наступні фільми: БІЛЛІ ЕЛЛІОТ, РУДІ, ТРЕНЕР КАРТЕР.
Головні герої цих фільмів вже від народження мають майже написаною історію свого життя, яка має не відрізнятись від життєвої історії їхніх батьків, старших братів. У фільмі РУДІ Руді так само як його тато та брат має піти працювати на завод, потім одружитись, ходити у вільний час у бари у зоні проживання пролетаріату, одружитись, народити дітей, які теж мали б працювати на тому ж заводі, тобто бути представником такої собі сірої династії робітників, які безслідно зникають у вирі життя, так і не усвідомівши, чого вони могли б прагнути у житті і які яскраві події могли б з ними відбутись. Таку саму історію життя міг би написати БІЛЛІ ЕЛІОТ, з єдиною різницею, що писав би її не у США, а у Великобританії у родині шахтаря.
А у героїв фільму ТРЕНЕР КАРТЕР історія мала б бути значно сумнішою. Більшість чорних підлітків з баскетбольної команди або б не закінчили взагалі школу і були б вбиті у вуличних розборках наркобандитів або з дуже великою ймовірністю стали би багаторазовими в«язнями.
Але цього на щастя не сталось, так як хлопцям пощастило на зустріч з особистостями або просто з людьми, які виявились щедрими душею.
У фільмі РУДІ(1993) головний герой робить великі зусилля, щоб вступити до університету і стати футболістом: у США шлях у великий спорт часто пролягає через університет. Руді доводиться йти проти течії у власній родині, яка скептично ставиться до дивного бажання Руді порушити заведений давно порядок життя. Найбільше кепкує і критикує його старший брат: тут, напевно, також грає роль те, що старшому братові нелегко погодитись, що молодший сміливіше нього і наважується на зміни у житті. Фільм гарний, але, на мою думку, замало показані зусилля Руді у досягненні мети.
Фільм ТРЕНЕР КАРТЕР показує, що саме тренер усвідомлює, що спорт може змінити життя чорношкірих підлітків, може уберегти їх від злочинного світу і перервати те заворожене коло, з якого, здається, немає виходу. І саме сили волі тренера вистачає на те, щоб цілу баскетбольну команду вирвати зі злочинного світу чорношкірих американських вулиць і дати шанс на інше життя.
У фільмі БІЛЛІ ЕЛЛІОТ заслуговує на увагу те, як тато-шахтар, вдівець, спостерігаючи за пошуками свого молодшого сина, з позиції повного несприйняття танцювального таланту сина поступово переходить до усвідомлення, що цьому талантові треба дати шанс. Найбільш хвилюючим моментом у фільмі, на мій погляд, є той, коли екзаменаторка питає, що хлопчик відчуває, коли танцює. Біллі спочатку відповідає якось невиразно, мляво, невпевнено, але потім каже: коли я танцюю, я припиняю відчувати своє тіло, моїм тілом начебто проходить електричний струм і я починаю літати…
Ці три фільми надихають і спонукають виходити за ті рамки, які нам окреслює життя, або ми самі це робимо.
НЕ БІЙМОСЯ ВИХОДИТИ ЗА РАМКИ!
Сьогодні хочу поговорити про три фільми, два з яких засновані на реальних фактах, а щодо третього, то не знайшла підтвердження. Ці, на перший погляд, не пов'язані між собою фільми, мені здаються дуже пов'язанимию. Це наступні фільми: БІЛЛІ ЕЛЛІОТ, РУДІ, ТРЕНЕР КАРТЕР.
Головні герої цих фільмів вже від народження мають майже написаною історію свого життя, яка має не відрізнятись від життєвої історії їхніх батьків, старших братів. У фільмі РУДІ Руді так само як його тато та брат має піти працювати на завод, потім одружитись, ходити у вільний час у бари у зоні проживання пролетаріату, одружитись, народити дітей, які теж мали б працювати на тому ж заводі, тобто бути представником такої собі сірої династії робітників, які безслідно зникають у вирі життя, так і не усвідомівши, чого вони могли б прагнути у житті і які яскраві події могли б з ними відбутись. Таку саму історію життя міг би написати БІЛЛІ ЕЛІОТ, з єдиною різницею, що писав би її не у США, а у Великобританії у родині шахтаря.
А у героїв фільму ТРЕНЕР КАРТЕР історія мала б бути значно сумнішою. Більшість чорних підлітків з баскетбольної команди або б не закінчили взагалі школу і були б вбиті у вуличних розборках наркобандитів або з дуже великою ймовірністю стали би багаторазовими в«язнями.
Але цього на щастя не сталось, так як хлопцям пощастило на зустріч з особистостями або просто з людьми, які виявились щедрими душею.
У фільмі РУДІ(1993) головний герой робить великі зусилля, щоб вступити до університету і стати футболістом: у США шлях у великий спорт часто пролягає через університет. Руді доводиться йти проти течії у власній родині, яка скептично ставиться до дивного бажання Руді порушити заведений давно порядок життя. Найбільше кепкує і критикує його старший брат: тут, напевно, також грає роль те, що старшому братові нелегко погодитись, що молодший сміливіше нього і наважується на зміни у житті. Фільм гарний, але, на мою думку, замало показані зусилля Руді у досягненні мети.
Фільм ТРЕНЕР КАРТЕР показує, що саме тренер усвідомлює, що спорт може змінити життя чорношкірих підлітків, може уберегти їх від злочинного світу і перервати те заворожене коло, з якого, здається, немає виходу. І саме сили волі тренера вистачає на те, щоб цілу баскетбольну команду вирвати зі злочинного світу чорношкірих американських вулиць і дати шанс на інше життя.
У фільмі БІЛЛІ ЕЛЛІОТ заслуговує на увагу те, як тато-шахтар, вдівець, спостерігаючи за пошуками свого молодшого сина, з позиції повного несприйняття танцювального таланту сина поступово переходить до усвідомлення, що цьому талантові треба дати шанс. Найбільш хвилюючим моментом у фільмі, на мій погляд, є той, коли екзаменаторка питає, що хлопчик відчуває, коли танцює. Біллі спочатку відповідає якось невиразно, мляво, невпевнено, але потім каже: коли я танцюю, я припиняю відчувати своє тіло, моїм тілом начебто проходить електричний струм і я починаю літати…
Ці три фільми надихають і спонукають виходити за ті рамки, які нам окреслює життя, або ми самі це робимо.
НЕ БІЙМОСЯ ВИХОДИТИ ЗА РАМКИ!
Нет комментариев