Які головні причини затримання членів «ПВК Семенченка» і кому це може бути вигідно
Служба безпеки України (СБУ) 24 березня повідомила, що викрила та припинила діяльність воєнізованого збройного формування, так званої «приватної військової компанії», а можливими її організаторами назвала екс-народного депутата Семена Семенченка і так званого «агента НАБУ» Євгена Шевченка.
Зазначу, що пов’язана з екс-нардепом Семеном Семенченком приватна військова компанія (ПВК) – єдина українська організація такого типу, офіційно зареєстрована у Сполучених Штатах Америки.
Ця ПВК справді готувала своїх спеціалістів за кордоном, зокрема у Польщі. Це нормальна практика. Після того, як ця кампанія була офіційно зареєстрована за кордоном, у лютому 2020 року народний депутат «Слуги народу» Ольга Василевська-Смаглюк внесла до Верховної Ради законопроект №3005 «Про військово-консалтингову діяльність». Документ покликаний легалізувати діяльність ПВК на території України. Смаглюк називають людиною, наближеною до Ігоря Коломойського, а ПВК, або як її називає СБУ «охоронна фірма» охороняла офіс ПАТ «Центренерго».
ПВК була зареєстрована і діяла офіційно. На сайті структури вказано, що однією з послуг агентства є допомога в легалізації й оформленні травматичної і вогнепальної зброї. Це свідчить про те, що про діяльність кампанії були поінформовані і правоохоронні структури, і СБУ, адже допомога в легалізації зброї входить до компетенції дозвільної системи Національної поліції. Тож у даному випадку, «гратися у шпигунів» досить складно.
Щодо дискусій про легалізацію приватних військових кампаній, то в їхньому існуванні немає нічого протизаконного, це світова практика. Ринок послуг ПВК – це декілька десятків мільярдів доларів. Головні замовники роботи таких структур часто перебувають за кордоном. Україна могла б зайняти свою нішу на цьому ринку послуг з огляду на велику кількість учасників війни на Сході. Адже це і працевлаштування, і податки, і елемент соціальної реабілітації для учасників АТО/ООС. Однак наразі процес ухвалення закону про легалізацію ПВК парламентом, затягується.
Немаловажним є той факт, що операція відбулася після резонансної акції протесту біля Офісу президента на підтримку активіста Сергія Стерненка. Учасники мітингу заявили, що це перша акція в такому вигляді і якщо президент не виконає їхні на вимоги, то надалі відбуватимуться інші протести, під час яких не виключений і силовий сценарій. Тобто, затримання членів ПВК Семенченка можна розцінювати, як превентивний захід для унеможливлення використання учасників АТО/ООС та учасників подібних охоронних структур, в якості бойового крила.
Нагадаю, що сам Семен Семенченко забезпечував силове прикриття т.зв. «Міхо-майдану». А в листопаді 2018 року він став фігурантом скандалу із затриманням у Тбілісі озброєної групи громадян України під час протестів грузинської опозиції з вимогою оскаржити результати президентських виборів. Це доводить, що ПВК Семенченка має досвід проведення публічних заходів саме в аспекті силового крила. Тому не виключено, що затримання членів угруповання – це превентивний удар Офісу президента, аби попередити використання силового сценарію протестів в Україні.
Крім того, затримання членів ПВК Семенченка може бути своєрідною атакою щодо низки олігархів та політиків. Перша версія – це удар по Ігорю Коломойському. Таким чином, влада намагається продемонструвати причетність олігарха до діяльності цієї структури і загалом до створення парамілітарних структур на території України. Це цілком реальний сценарій, з огляду на складний характер відносин Коломойського з Офісом президента.
Друга імовірна причина затримання ПВК – це вплив на Міхеїла Саакашвілі, адже він тісно пов’язаний із Семеном Семенченком. Не виключаю, що Банкова намагається заплямувати імідж Саакашвілі, звинувачуючи його в прив’язці до діяльності цієї ПВК і дискредитувати як політика. До речі, Саакашвілі вже відреагував на арешт членів кампанії, написавши, що СБУ треба розігнати.
Третя політична персона, по якій може бути нанесено удар затриманням ПВК, це екс-президент Петро Порошенко. Нагадаю, що другий фігурант цієї справи – «агент НАБУ» Євген Шевченко, проходить як головний свідок у справі «свинарчукигейт». СБУ підозрює, що Шевченко і Рогоза причетні до організації каналу постачання військових товарів з Росії на оборонні підприємства України. Йдеться про постачання по завищених цінах клістронів. Не випадково фігурантом цієї справи є Андрій Рогоза – бізнес-партнер заступника секретаря РНБО Ігоря Гладковського, засновник компанії «Оптимумспецдеталь», які були визнані головними фігурантами скандалу довкола держконцерну «Укроборонпром». Тож не виключено, що затримання членів ПВК може бути елементом силового, і політичного тиску на Петра Порошенка в моменті можливої активізації розслідування т.зв. «свинарчукигейта».
Що стосується самого Євгена Шевченка, то він уже заявив, що не має жодного відношення до діяльності цієї структури. До речі, Семенченко пропонував Шевченку долучитися до кампанії в статусі «акціонера», тобто фактично її спонсора, але той відмовився, з огляду на відсутність іноземних контрактів. Тож у справі щодо ПВК, Шевченко, скоріш за все, «притягнутий за вуха». І тут уже виникають питання до ролі самого Семена Семенченка – його використали або в «темну», або він свідомо знав про можливий характер такої операції.
Не виключаю, що головною ціллю затримання членів ПВК є шантаж Євгена Шевченка. Нагадаю, що він дав інтерв’ю Христо Грозєву для документального фільму групи Bellingcat щодо провалу операції із затримання бойовиків російської приватної військової кампанії «Вагнера» (т.зв. «вагнергейту»). У фільмі, скоріш за все, головними винуватцями зриву спецоперації назвуть чиновників Офісу президента. Тобто, затриманням членів ПВК, Банкова і силові структури використовують принцип «відволікання уваги на негідний об’єкт» – коли від основного об’єкта відволікається увага створенням інформаційного приводу щодо менш важливого об’єкту. В даному випадку, відволікається увага громадськості від свідчень Шевченка у «вагнергейті» на користь історії з Семенченком. Тобто, і там, і там фігурантом є ПВК, але увага громадськості переключається на інший об’єкт. Таким чином, Офіс президента грає на випередження, намагаючись дискредитувати розслідування Bellingcat. Нагадаю, що ця операція відбувається напередодні виходу документального фільму на екрани, проти чого активно виступають представники команди Зеленського.
Ще одна версія затримання ПВК Семенченка саме зараз може бути пов’язана з тим, що Євген Шевченко є ключовим свідком у справі компанії Burisma. Нагадаю, що хабар начебто для керівництва НАБУ і САП взяв агент Антикорупційного бюро Євген Шевченко, а отримав він його від «правої руки» олігарха Миколи Злочевського. Хантер Байден – син чинного президента США Джо Байдена, – входив до ради директорів Burisma Group. Отже, Шевченко відіграє далеко не останню роль у всіх цих кримінальних «розборках» навколо компанії. І адміністрація нового президента США дуже зацікавлена перебігом цієї справи.
В цьому контексті, Сполучені Штати не мають підстав вносити Євгена Шевченка до санкційного списку. Докази його прямого втручання у вибори в США відсутні, тож Білий дім може опосередковано, через СБУ, намагатися звинуватити Шевченка в постачанні товарів подвійного призначення. Йдеться про клістрони – прилади, необхідні для роботи системи наведення зенітних ракетних комплексів на ціль, які виробляються у Росії. Суть розслідування навіть не у спекулятивній ціні або якості цих приладів, а в тому, що було перекрито канал постачання дефіцитних запчастин для потреб Збройних сил України. Нагадаю, що в липні 2020 року ДБР на добу вилучило клістрони у трьох бригадах Повітряних сил, протиповітряна оборона України тимчасово вимкнулася і небо лишилося незахищеним. Тобто, справою ПВК Семенченка, США можуть намагатися звинуватити Євгена Шевченка в організації каналу постачання клістронів з території Російської Федерації, яка перебуває під жорсткими американськими санкціями.
Крім того, в історії із затриманням членів ПВК Семенченка також не виключений і елемент виключно кримінальних «розборок». Коли Євген Шевченко не погодився на залучення фінансових коштів у роботу ПВК, до її фінансування залучили інвестора з Казахстану Сергія Борисенка. Він начебто вклав у ПВК $1 мільйон, а потім не отримав цих грошей назад і міг звернутися до СБУ з проханням вжити відповідних заходів аби змусити «боржників» повернути інвестовані кошти.
Таким чином, справа затримання ПВК Семена Семенченка має кілька взаємопов’язаних напрямків. Це багатовекторна операція в політичному і фінансовому аспектах. Головне запитання на сьогоднішній день – хто її організатор і яку мету вона переслідує.
В цій історії є декілька цілей – Коломойський, Саакашвілі, Порошенко й особисто Євген Шевченко. Версія про те, що скандал навколо оголошення підозри Шевченку є ударом по НАБУ, на мою думку, необґрунтована. Агентство тут скоріше «притягнуте за вуха». Шевченко був агентом НАБУ й агентство чудово знало умови його контракту, мало всі необхідні заходи оперативного реагування у разі якихось протиправних дій щодо свого агента.
Як би там не було, потрібно спостерігати за подальшим розвитком подій. Якщо розслідування буде активізовуватися по лінії Коломойський – Порошенко і зачепить Міхеїла Саакашвілі, тоді можна впевнено констатувати, що розслідування має виключно політичну основу.
Водночас, роль Семена Семенченка у цій історії досить сумнівна. На відміну від Євгена Шевченка, який відразу ж прокоментував ситуацію з оголошенням підозри, Семенченко на момент проведення обшуків, дивним чином зник. Нагадаю, що Семенченка називають людиною, що пов’язана з СБУ.
Версія про те, нинішня справа щодо ПВК є помстою Семенченку за організацію ним т.зв. «економічної блокади» тимчасово окупованих територій – абсолютно недостовірна. Роль Семенченка у цій «блокаді» ОРДЛО більш ніж сумнівна. Я особисто спілкувався з Семеном, а ГІ «Права справа» неоднократно передавала йому інформацію про незаконне переміщення з тимчасово окупованих територій товарів підакцизної групи – алкоголю і тютюну. Відповідно, на шляху цих трафіків і виставлялися блокпости. До речі, ефективність цих блокпостів та «економічної блокади» загалом, мала більш інформаційний характер, ніж реально перешкоджала незаконному переміщенню товарів з ОРДЛО на підконтрольні території.
Як би там не було, основними моментами цієї історії є два ключових аспекти. Перший – операція із затримання членів ПВК відбулася після протестів на Банковій. І другий – Євген Шевченко фігурує у справі Burisma та є одним зі свідків розслідування щодо зриву операції по ПВК «Вагнера» (т.зв. «вагнергейту»). Плюс, наближеність та зв’язки Шевченка з низкою вищеперерахованих політичних діячів.
Зазначу, що пов’язана з екс-нардепом Семеном Семенченком приватна військова компанія (ПВК) – єдина українська організація такого типу, офіційно зареєстрована у Сполучених Штатах Америки.
Ця ПВК справді готувала своїх спеціалістів за кордоном, зокрема у Польщі. Це нормальна практика. Після того, як ця кампанія була офіційно зареєстрована за кордоном, у лютому 2020 року народний депутат «Слуги народу» Ольга Василевська-Смаглюк внесла до Верховної Ради законопроект №3005 «Про військово-консалтингову діяльність». Документ покликаний легалізувати діяльність ПВК на території України. Смаглюк називають людиною, наближеною до Ігоря Коломойського, а ПВК, або як її називає СБУ «охоронна фірма» охороняла офіс ПАТ «Центренерго».
ПВК була зареєстрована і діяла офіційно. На сайті структури вказано, що однією з послуг агентства є допомога в легалізації й оформленні травматичної і вогнепальної зброї. Це свідчить про те, що про діяльність кампанії були поінформовані і правоохоронні структури, і СБУ, адже допомога в легалізації зброї входить до компетенції дозвільної системи Національної поліції. Тож у даному випадку, «гратися у шпигунів» досить складно.
Щодо дискусій про легалізацію приватних військових кампаній, то в їхньому існуванні немає нічого протизаконного, це світова практика. Ринок послуг ПВК – це декілька десятків мільярдів доларів. Головні замовники роботи таких структур часто перебувають за кордоном. Україна могла б зайняти свою нішу на цьому ринку послуг з огляду на велику кількість учасників війни на Сході. Адже це і працевлаштування, і податки, і елемент соціальної реабілітації для учасників АТО/ООС. Однак наразі процес ухвалення закону про легалізацію ПВК парламентом, затягується.
Немаловажним є той факт, що операція відбулася після резонансної акції протесту біля Офісу президента на підтримку активіста Сергія Стерненка. Учасники мітингу заявили, що це перша акція в такому вигляді і якщо президент не виконає їхні на вимоги, то надалі відбуватимуться інші протести, під час яких не виключений і силовий сценарій. Тобто, затримання членів ПВК Семенченка можна розцінювати, як превентивний захід для унеможливлення використання учасників АТО/ООС та учасників подібних охоронних структур, в якості бойового крила.
Нагадаю, що сам Семен Семенченко забезпечував силове прикриття т.зв. «Міхо-майдану». А в листопаді 2018 року він став фігурантом скандалу із затриманням у Тбілісі озброєної групи громадян України під час протестів грузинської опозиції з вимогою оскаржити результати президентських виборів. Це доводить, що ПВК Семенченка має досвід проведення публічних заходів саме в аспекті силового крила. Тому не виключено, що затримання членів угруповання – це превентивний удар Офісу президента, аби попередити використання силового сценарію протестів в Україні.
Крім того, затримання членів ПВК Семенченка може бути своєрідною атакою щодо низки олігархів та політиків. Перша версія – це удар по Ігорю Коломойському. Таким чином, влада намагається продемонструвати причетність олігарха до діяльності цієї структури і загалом до створення парамілітарних структур на території України. Це цілком реальний сценарій, з огляду на складний характер відносин Коломойського з Офісом президента.
Друга імовірна причина затримання ПВК – це вплив на Міхеїла Саакашвілі, адже він тісно пов’язаний із Семеном Семенченком. Не виключаю, що Банкова намагається заплямувати імідж Саакашвілі, звинувачуючи його в прив’язці до діяльності цієї ПВК і дискредитувати як політика. До речі, Саакашвілі вже відреагував на арешт членів кампанії, написавши, що СБУ треба розігнати.
Третя політична персона, по якій може бути нанесено удар затриманням ПВК, це екс-президент Петро Порошенко. Нагадаю, що другий фігурант цієї справи – «агент НАБУ» Євген Шевченко, проходить як головний свідок у справі «свинарчукигейт». СБУ підозрює, що Шевченко і Рогоза причетні до організації каналу постачання військових товарів з Росії на оборонні підприємства України. Йдеться про постачання по завищених цінах клістронів. Не випадково фігурантом цієї справи є Андрій Рогоза – бізнес-партнер заступника секретаря РНБО Ігоря Гладковського, засновник компанії «Оптимумспецдеталь», які були визнані головними фігурантами скандалу довкола держконцерну «Укроборонпром». Тож не виключено, що затримання членів ПВК може бути елементом силового, і політичного тиску на Петра Порошенка в моменті можливої активізації розслідування т.зв. «свинарчукигейта».
Що стосується самого Євгена Шевченка, то він уже заявив, що не має жодного відношення до діяльності цієї структури. До речі, Семенченко пропонував Шевченку долучитися до кампанії в статусі «акціонера», тобто фактично її спонсора, але той відмовився, з огляду на відсутність іноземних контрактів. Тож у справі щодо ПВК, Шевченко, скоріш за все, «притягнутий за вуха». І тут уже виникають питання до ролі самого Семена Семенченка – його використали або в «темну», або він свідомо знав про можливий характер такої операції.
Не виключаю, що головною ціллю затримання членів ПВК є шантаж Євгена Шевченка. Нагадаю, що він дав інтерв’ю Христо Грозєву для документального фільму групи Bellingcat щодо провалу операції із затримання бойовиків російської приватної військової кампанії «Вагнера» (т.зв. «вагнергейту»). У фільмі, скоріш за все, головними винуватцями зриву спецоперації назвуть чиновників Офісу президента. Тобто, затриманням членів ПВК, Банкова і силові структури використовують принцип «відволікання уваги на негідний об’єкт» – коли від основного об’єкта відволікається увага створенням інформаційного приводу щодо менш важливого об’єкту. В даному випадку, відволікається увага громадськості від свідчень Шевченка у «вагнергейті» на користь історії з Семенченком. Тобто, і там, і там фігурантом є ПВК, але увага громадськості переключається на інший об’єкт. Таким чином, Офіс президента грає на випередження, намагаючись дискредитувати розслідування Bellingcat. Нагадаю, що ця операція відбувається напередодні виходу документального фільму на екрани, проти чого активно виступають представники команди Зеленського.
Ще одна версія затримання ПВК Семенченка саме зараз може бути пов’язана з тим, що Євген Шевченко є ключовим свідком у справі компанії Burisma. Нагадаю, що хабар начебто для керівництва НАБУ і САП взяв агент Антикорупційного бюро Євген Шевченко, а отримав він його від «правої руки» олігарха Миколи Злочевського. Хантер Байден – син чинного президента США Джо Байдена, – входив до ради директорів Burisma Group. Отже, Шевченко відіграє далеко не останню роль у всіх цих кримінальних «розборках» навколо компанії. І адміністрація нового президента США дуже зацікавлена перебігом цієї справи.
В цьому контексті, Сполучені Штати не мають підстав вносити Євгена Шевченка до санкційного списку. Докази його прямого втручання у вибори в США відсутні, тож Білий дім може опосередковано, через СБУ, намагатися звинуватити Шевченка в постачанні товарів подвійного призначення. Йдеться про клістрони – прилади, необхідні для роботи системи наведення зенітних ракетних комплексів на ціль, які виробляються у Росії. Суть розслідування навіть не у спекулятивній ціні або якості цих приладів, а в тому, що було перекрито канал постачання дефіцитних запчастин для потреб Збройних сил України. Нагадаю, що в липні 2020 року ДБР на добу вилучило клістрони у трьох бригадах Повітряних сил, протиповітряна оборона України тимчасово вимкнулася і небо лишилося незахищеним. Тобто, справою ПВК Семенченка, США можуть намагатися звинуватити Євгена Шевченка в організації каналу постачання клістронів з території Російської Федерації, яка перебуває під жорсткими американськими санкціями.
Крім того, в історії із затриманням членів ПВК Семенченка також не виключений і елемент виключно кримінальних «розборок». Коли Євген Шевченко не погодився на залучення фінансових коштів у роботу ПВК, до її фінансування залучили інвестора з Казахстану Сергія Борисенка. Він начебто вклав у ПВК $1 мільйон, а потім не отримав цих грошей назад і міг звернутися до СБУ з проханням вжити відповідних заходів аби змусити «боржників» повернути інвестовані кошти.
Таким чином, справа затримання ПВК Семена Семенченка має кілька взаємопов’язаних напрямків. Це багатовекторна операція в політичному і фінансовому аспектах. Головне запитання на сьогоднішній день – хто її організатор і яку мету вона переслідує.
В цій історії є декілька цілей – Коломойський, Саакашвілі, Порошенко й особисто Євген Шевченко. Версія про те, що скандал навколо оголошення підозри Шевченку є ударом по НАБУ, на мою думку, необґрунтована. Агентство тут скоріше «притягнуте за вуха». Шевченко був агентом НАБУ й агентство чудово знало умови його контракту, мало всі необхідні заходи оперативного реагування у разі якихось протиправних дій щодо свого агента.
Як би там не було, потрібно спостерігати за подальшим розвитком подій. Якщо розслідування буде активізовуватися по лінії Коломойський – Порошенко і зачепить Міхеїла Саакашвілі, тоді можна впевнено констатувати, що розслідування має виключно політичну основу.
Водночас, роль Семена Семенченка у цій історії досить сумнівна. На відміну від Євгена Шевченка, який відразу ж прокоментував ситуацію з оголошенням підозри, Семенченко на момент проведення обшуків, дивним чином зник. Нагадаю, що Семенченка називають людиною, що пов’язана з СБУ.
Версія про те, нинішня справа щодо ПВК є помстою Семенченку за організацію ним т.зв. «економічної блокади» тимчасово окупованих територій – абсолютно недостовірна. Роль Семенченка у цій «блокаді» ОРДЛО більш ніж сумнівна. Я особисто спілкувався з Семеном, а ГІ «Права справа» неоднократно передавала йому інформацію про незаконне переміщення з тимчасово окупованих територій товарів підакцизної групи – алкоголю і тютюну. Відповідно, на шляху цих трафіків і виставлялися блокпости. До речі, ефективність цих блокпостів та «економічної блокади» загалом, мала більш інформаційний характер, ніж реально перешкоджала незаконному переміщенню товарів з ОРДЛО на підконтрольні території.
Як би там не було, основними моментами цієї історії є два ключових аспекти. Перший – операція із затримання членів ПВК відбулася після протестів на Банковій. І другий – Євген Шевченко фігурує у справі Burisma та є одним зі свідків розслідування щодо зриву операції по ПВК «Вагнера» (т.зв. «вагнергейту»). Плюс, наближеність та зв’язки Шевченка з низкою вищеперерахованих політичних діячів.
Нет комментариев