Битва за Азовське море: чому Україна має заявити про денонсацію угоди 2003 року
Росія з 24 квітня заборонила прохід іноземних військових кораблів та інших суден у трьох районах Чорного моря. Обмеження діятимуть до 31 жовтня. У Пентагоні назвали це рішення Росії спробою дестабілізації ситуації в Україні. Фактично своїми рішеннями Росія просто перекриває прохід будь-яких суден, українських чи іноземних. У такому разі блокування Керченської протоки призводить до того, що Азовське море можна назвати внутрішнім морем РФ.
Ця проблема виникає не вперше. Принагідно варто згадати конфлікт навколо острова Тузла у 2003 році, коли Україні згідно з договором довелося визнати Азовське море сферою впливу та внутрішнім морем не лише своїм, але й Росії також. Тоді за допомогою дамби Російська Федерація намагалася у 2003 році приєднати до себе невеликий острів з назвою Тузла. Після цього конфлікту довелося укласти кілька договорів з Росією щодо контролю над Азовським морем.
Так, іноземним суднам заборонялося проходити Керченську протоку, якщо одна зі сторін не давала своєї згоди. Уже у 2003 році РФ блокувала прохід будь-яких іноземних суден, у першу чергу військово-морських країн НАТО, що дозволило уникнути небажаної для РФ іноземної військової присутності.
Для відновлення судноплавства через Керченську протоку Україна має денонсувати договір із Росією про спільне використання Азовського моря та чітко провести лінію державного кордону в його акваторії.
Українській владі, власне, слід починати з денонсації Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 року. У ньому зазначається, що Азовське море є внутрішнім морем винятково двох держав – України та Росії. Відповідно, будь-які заяви про те, що кораблі ВМС України будуть супроводжувати кораблі НАТО, суперечать цьому документу.
www.youtube.com/watch?v=MObn77uU43s
У цьому договорі є стаття, за якою кораблі ВМС третіх країн не можуть пройти Керченською протокою і зайти в Азовське море без згоди однієї зі сторін – України чи Росії. Тож проходження кораблів НАТО у Керченську протоку вкрай малоймовірне.
У мене викликає подив, чому офіційний Київ зволікає із розірванням Договору 2003 року. Крім того, Україна досі не денонсувала договір про квотування вилову риби в акваторії Азовського моря 1993 року, що дозволяє російським кораблям заходити до будь-якого району цієї морської акваторії.
Насторожує той факт, що в той день, коли ОБСЄ приймали рішення про мілітаризацію акваторії Азовського моря, у Києві проводилося засідання україно-російської комісії, яка розв'язує питання квотування вилову риби у цій акваторії.
На мою думку, офіційний Київ має встановити в Азовському морі 12-мильну лінію державного кордону та зону виняткових економічних інтересів України. Окремого розв'язання потребує і проблема перевірок російськими силовиками комерційних суден на вході до Азовського моря.
Переконаний, що блокуючи Керченську протоку та порти Маріуполя і Бердянська, Росія відпрацьовує сценарій блокування чорноморських портів України. Кремлю це потрібно навіть не для розв'язання проблеми водопостачання Криму, а з метою економічної блокади усього причорноморського регіону – створити штучну економічну кризу та спровокувати соціальні протести у південних областях України. Зважаючи на це, Києву слід посилити військову присутність в акваторіях обох морів.
Що наразі може зробити Україна – це зміцнити берегову охорону, перекинути сюди американські катери та транспортувати готові катери «Гюрза». Крім того, маємо успішне випробування української крилатої ракети «Нептун» – розміщення її дозволить нівелювати військову міць Росії в акваторії Азовського моря, оскільки дальність ураження цієї ракети — до 400 кілометрів. Цього достатньо для того, щоб вразити будь-яке військове судно Російської Федерації. Це було б нашою адекватною відповіддю на загрози з боку агресора.
Наразі ж західні партнери здивовані млявою поведінкою України щодо захисту власних інтересів. США готові надати Україні допомогу, але, за словами американських політиків, позиція України має бути більш чіткою та зрозумілою, оскільки «якщо Київ не буде захищати власні інтереси, ані НАТО, ані США за нього це не робитимуть»
Водночас ці договори не дозволяють Заходу надати Україні належну військову підтримку у конфлікті з Росією. Українській стороні конче необхідно заявити про денонсацію цих двох договорів.
Переконаний, денонсація договорів із Росією щодо Азовського моря дала б Україні істотні переваги в процесі захисту власних територій і своєї економічної зони. Вчинивши так, ми б зняли безліч питань. І змогли б апелювати до країн Заходу, вказуючи на порушення Росією основних норм судноплавства.
У відповідь на закриття Москвою Керченської протоки колишній посол США в Україні Джон Гербст закликав заборонити російським кораблям заходити в американські та європейські порти.
Нагадаю, раніше українська армія провела навчання поблизу окупованого Криму. Цього разу в Херсонській області тренувалися екіпажі тактичних ракетних комплексів «Точка-У».
Ця проблема виникає не вперше. Принагідно варто згадати конфлікт навколо острова Тузла у 2003 році, коли Україні згідно з договором довелося визнати Азовське море сферою впливу та внутрішнім морем не лише своїм, але й Росії також. Тоді за допомогою дамби Російська Федерація намагалася у 2003 році приєднати до себе невеликий острів з назвою Тузла. Після цього конфлікту довелося укласти кілька договорів з Росією щодо контролю над Азовським морем.
Так, іноземним суднам заборонялося проходити Керченську протоку, якщо одна зі сторін не давала своєї згоди. Уже у 2003 році РФ блокувала прохід будь-яких іноземних суден, у першу чергу військово-морських країн НАТО, що дозволило уникнути небажаної для РФ іноземної військової присутності.
Для відновлення судноплавства через Керченську протоку Україна має денонсувати договір із Росією про спільне використання Азовського моря та чітко провести лінію державного кордону в його акваторії.
Українській владі, власне, слід починати з денонсації Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 року. У ньому зазначається, що Азовське море є внутрішнім морем винятково двох держав – України та Росії. Відповідно, будь-які заяви про те, що кораблі ВМС України будуть супроводжувати кораблі НАТО, суперечать цьому документу.
www.youtube.com/watch?v=MObn77uU43s
У цьому договорі є стаття, за якою кораблі ВМС третіх країн не можуть пройти Керченською протокою і зайти в Азовське море без згоди однієї зі сторін – України чи Росії. Тож проходження кораблів НАТО у Керченську протоку вкрай малоймовірне.
У мене викликає подив, чому офіційний Київ зволікає із розірванням Договору 2003 року. Крім того, Україна досі не денонсувала договір про квотування вилову риби в акваторії Азовського моря 1993 року, що дозволяє російським кораблям заходити до будь-якого району цієї морської акваторії.
Насторожує той факт, що в той день, коли ОБСЄ приймали рішення про мілітаризацію акваторії Азовського моря, у Києві проводилося засідання україно-російської комісії, яка розв'язує питання квотування вилову риби у цій акваторії.
На мою думку, офіційний Київ має встановити в Азовському морі 12-мильну лінію державного кордону та зону виняткових економічних інтересів України. Окремого розв'язання потребує і проблема перевірок російськими силовиками комерційних суден на вході до Азовського моря.
Переконаний, що блокуючи Керченську протоку та порти Маріуполя і Бердянська, Росія відпрацьовує сценарій блокування чорноморських портів України. Кремлю це потрібно навіть не для розв'язання проблеми водопостачання Криму, а з метою економічної блокади усього причорноморського регіону – створити штучну економічну кризу та спровокувати соціальні протести у південних областях України. Зважаючи на це, Києву слід посилити військову присутність в акваторіях обох морів.
Що наразі може зробити Україна – це зміцнити берегову охорону, перекинути сюди американські катери та транспортувати готові катери «Гюрза». Крім того, маємо успішне випробування української крилатої ракети «Нептун» – розміщення її дозволить нівелювати військову міць Росії в акваторії Азовського моря, оскільки дальність ураження цієї ракети — до 400 кілометрів. Цього достатньо для того, щоб вразити будь-яке військове судно Російської Федерації. Це було б нашою адекватною відповіддю на загрози з боку агресора.
Наразі ж західні партнери здивовані млявою поведінкою України щодо захисту власних інтересів. США готові надати Україні допомогу, але, за словами американських політиків, позиція України має бути більш чіткою та зрозумілою, оскільки «якщо Київ не буде захищати власні інтереси, ані НАТО, ані США за нього це не робитимуть»
Водночас ці договори не дозволяють Заходу надати Україні належну військову підтримку у конфлікті з Росією. Українській стороні конче необхідно заявити про денонсацію цих двох договорів.
Переконаний, денонсація договорів із Росією щодо Азовського моря дала б Україні істотні переваги в процесі захисту власних територій і своєї економічної зони. Вчинивши так, ми б зняли безліч питань. І змогли б апелювати до країн Заходу, вказуючи на порушення Росією основних норм судноплавства.
У відповідь на закриття Москвою Керченської протоки колишній посол США в Україні Джон Гербст закликав заборонити російським кораблям заходити в американські та європейські порти.
Нагадаю, раніше українська армія провела навчання поблизу окупованого Криму. Цього разу в Херсонській області тренувалися екіпажі тактичних ракетних комплексів «Точка-У».
Нет комментариев