Масовий спорт став доступним для українців
Днями ми відсвяткували 30-річчя Незалежності України. Час підсумків, нагода осмислити шлях, що разом пройшли, здобутки та прорахунки, які, безумовно, є.
Головним підсумком здобуттям незалежності в контексті розвитку масового спорту, на мій погляд, є створення розгалуженої інфраструктури для занять фізичною активністю для широкого загалу громадян, а головне, дітей та молоді. Ця робота триває постійно і приємно, що фінансується за рахунок державного і місцевих бюджетів.
Сьогодні є всі підстави визнати, що за 30 років відповідну сучасну інфраструктуру для занять різноманітними видами спорту, було створено. І спорт, вуличний спорт, з кожним днем, стає все більш доступним для українців.
Дуже важливо, що керівництво держави, і, зокрема, профільного міністерства, опікується та вкладає кошти в будівництво та реконструкцію як великих спортивних комплексів, так і невеличких майданчиків, які, переважно, розраховані на дітей та молодь. Це вірний шлях. Адже розвиток масового спорту, залучення дітей до фізичної активності, є ключовою умовою формування здорової та фізично розвиненої української нації.
Звісно, є й недоліки, скоріше, завдання, над якими маємо спільно працювати.
Серед них — усунення, певною мірою, невиправданого, часом, навіть несправедливого підходу до неолімпійських видів спорту на державному рівні. Чомусь їхню роль в нашій країні належно не оцінюють і, переважно, спрямовують ресурси на розвиток олімпійських видів спорту. Звісно, це дуже важливо, адже йдеться про престиж та імідж держави на світовому рівні. Втім, якщо брати дитячо-юнацький напрямок, то саме неолімпійські види є дуже популярні, напевне, через свою різноманітність та доступність. Це я бачу на прикладі Ірпінського ліцею № 3, де ми системно над цим працюємо. І саме в цьому — розвиткові та посиленні ролі неолімпійського спорту шляхом популяризації, створенні умови для залучення коштів, вбачаю одне з ключових завдань спортивної галузі.
На своєму рівні, безпосередньо, в освітньому закладі, який я очолюю, протягом останніх років, вдалося створити розгалужену систему секцій та гуртків з акцентом саме на неолімпійські види. Таким чином, кожен учень має можливість реалізувати себе. І навіть обрати заняття, яке може стати майбутньою професією, справою життя. Саме у створенні умов, щоб діти могли себе максимально реалізувати, вбачаю своє головне досягнення на посаді керівника освітнього закладу, спортивного чиновника, громадянина. Хотілося б, аби всі діти в Україні, незалежно від соціального стану батьків, мали можливості для всебічного розвитку та реалізації. На мій погляд, це й має стати основним пріоритетом для держави та громадянського суспільства, важливою складовою якого є спортивний сектор.
Головним підсумком здобуттям незалежності в контексті розвитку масового спорту, на мій погляд, є створення розгалуженої інфраструктури для занять фізичною активністю для широкого загалу громадян, а головне, дітей та молоді. Ця робота триває постійно і приємно, що фінансується за рахунок державного і місцевих бюджетів.
Сьогодні є всі підстави визнати, що за 30 років відповідну сучасну інфраструктуру для занять різноманітними видами спорту, було створено. І спорт, вуличний спорт, з кожним днем, стає все більш доступним для українців.
Дуже важливо, що керівництво держави, і, зокрема, профільного міністерства, опікується та вкладає кошти в будівництво та реконструкцію як великих спортивних комплексів, так і невеличких майданчиків, які, переважно, розраховані на дітей та молодь. Це вірний шлях. Адже розвиток масового спорту, залучення дітей до фізичної активності, є ключовою умовою формування здорової та фізично розвиненої української нації.
Звісно, є й недоліки, скоріше, завдання, над якими маємо спільно працювати.
Серед них — усунення, певною мірою, невиправданого, часом, навіть несправедливого підходу до неолімпійських видів спорту на державному рівні. Чомусь їхню роль в нашій країні належно не оцінюють і, переважно, спрямовують ресурси на розвиток олімпійських видів спорту. Звісно, це дуже важливо, адже йдеться про престиж та імідж держави на світовому рівні. Втім, якщо брати дитячо-юнацький напрямок, то саме неолімпійські види є дуже популярні, напевне, через свою різноманітність та доступність. Це я бачу на прикладі Ірпінського ліцею № 3, де ми системно над цим працюємо. І саме в цьому — розвиткові та посиленні ролі неолімпійського спорту шляхом популяризації, створенні умови для залучення коштів, вбачаю одне з ключових завдань спортивної галузі.
На своєму рівні, безпосередньо, в освітньому закладі, який я очолюю, протягом останніх років, вдалося створити розгалужену систему секцій та гуртків з акцентом саме на неолімпійські види. Таким чином, кожен учень має можливість реалізувати себе. І навіть обрати заняття, яке може стати майбутньою професією, справою життя. Саме у створенні умов, щоб діти могли себе максимально реалізувати, вбачаю своє головне досягнення на посаді керівника освітнього закладу, спортивного чиновника, громадянина. Хотілося б, аби всі діти в Україні, незалежно від соціального стану батьків, мали можливості для всебічного розвитку та реалізації. На мій погляд, це й має стати основним пріоритетом для держави та громадянського суспільства, важливою складовою якого є спортивний сектор.
2 комментария