Істерика (без істерики) - фільм про винахід першої сексуальної іграшки

ІСТЕРИКА. ДОРОСЛІ ІГРАШКИ(назва в Україні). 2011 рік. 1год. 40 хв. Комедія. Виробництво Великобританії, Німеччини, Франції.

ФІЛЬМ ПРО ВИНАХІД ПЕРШОЇ ЖІНОЧОЇ СЕКСУАЛЬНОЇ ІГРАШКИ

Коли я в черговий раз обрала фільм, заснований на реальних фактах, я зовсім не підозрювала, до якого кінця він мене приведе. Події фільму відбуваються в Англії 80-х років 19 століття. Молодий прогресивний лікар Жозеф Мортімер Гренвіль, який втомився боротись з тогочасними лікарями, які не знали, що таке гігієна, опиняється у симпатичній консультації відомого жіночого лікаря, який лікує істерику. Під поняття істерики у ті роки і аж до 50-х років 20 століття підпадали безсоння, затримка рідини, поганий настрій, відсутність апетиту і ще багато чого.

Коли молодого лікаря беруть на роботу, він щиро вірить, що зможе допомагати зцілювати хворих, виконуючи таким чином свою присягу. Але у клініці він бачить, що його старший колега займається нічим іншим, як доводить своїх заможних пацієнток до оргазму, називаючи стан оргазму пароксизмом. Довести до пароксизму іноді коштує великих зусиль, які тривають іноді майже годину.

Жозеф Мортімер починає своє лікування. Слава клініки приносить велику кількість пацієнток, які виходять з консультації із задоволеними обличчями. Але чим більше пацієнток, тим більше напруження на «робочий інструмент» пана гінеколога: у лікаря починає сильно боліти права рука. Друг лікаря Єдісон якось з іронією йому говорить, чому їхня клініка не почне застосовувати язика, адже французи таким чином досягають великих результатів.

Мене дуже здивував цей фільм тим, що у Англії, холодній Англії, де ще зовсім недавно пурітанські матері віддаючи своїх дочок заміж, давали у їхній посаг нічну сорочку з отвором на гудзиках, які розщеплялись тільки у момент «виконання подружнього обов'язку», а у весь інший час все тіло мало бути щільно покритим домотканою тканиною, відбуваються події цього фільму.

І в цій Англії відбуваютья візити до лікаря, перед яким хоч і під покривалом, треба було розсунути ноги, щоб полікуватись. ( До речі, в Іспанії і зараз, коли йдеш до гінеколога, пацієнтці дають простирадло і не треба ходити перед гінекологом з оголеним низом, якщо ти раптом прийшла до лікаря у штанях чи вузькій спідниці. Незалежно, якої статі гінеколог, з голими сідницями не дуже гарно почуваєш себе перед двома незнайомими людьми. І огляд робиться під простирадлом, яким накриті ноги пацієнтки. Це покривало робить незручний момент заглядання у лоно жінки менш неприємним і ставить дистанцію між лікарем і жінкою. У Європі гідність людини завжди на першому місті.)

Коли дивилась цей фільм, мені подумалось, що кінець 19 століття ознаменувався також і тим, що церква вже почала втрачати свої домінуючі позиції в світі, що наука, суспільство почало знімати табу з такої важливої частини людського життя як секс. Саме у цей період і трохи пізніше ця тема вже потроху виходить з підпілля. З. Фрейд вже починає висвітлювати цю тему у своїх працях. Письменник Булгаков у «Собачому серці» торкається теми чоловічої сексуальності.

У кінці фільму ми дізнаємось, що з-за своєї виробничої травми ( рука вже не могла масажувати жіночі клітори протягом багатьох годин щодня) Жозеф Мортімер Гренвіль випадково додумується використати винахід свого друга Єдісона, маленький вентилятор як вібратор для жінок. Несподівано для себе двоє друзів збагачуються, і їхній винахід до сьогоднішнього дня є однією з найпопулярніших сексуальних іграшок світу.

Я б не назвала фільм глибоким. Його треба дивитись з іронією і розумінням того, що не все в житті має бути серйозним та нудним.

P.S. Колись у студентські роки я працювала у університетській бібліотеці Чернівців. У бібліотеці я іноді розмовляла з прибиральницею, яка мала вже більше семидесяти років. І хоч її підборіддя була вкрите дрібними зморшками, було помітно, що у цій жінці ще горить вогонь, і що його треба комусь гасити. Одного разу вона розповіла мені і завідуючій бібліотеки, що до неї посватався якийсь односельчанин. Наша пані Вонця накрутила котевчик галушок, наварила курячої зупи, витягла з комори пляшку доброго самогону, гарно пригостила жениха. А жених поїв-попив та й пішов спати.

— Я думала, що дід бабу вімотлошить, а він спати пішов. На другий день вігнала діда з хати. Нащо мені таке коло хати? – з обуренням сказала жінка.

Якби тоді в Україні були б ці англійські іграшки, то була б пані Вонця щасливою і без жениха, який не розумів жінок.

Але як такі іграшки могли з'явитись у тодішньому Радянському Союзі, який намагаючись довести свою «нормальність, проводив телемости Ленінград- Лос-Анжелес, на якому якась вчителька на весь світ заявила, що у Радянському Союзі сексу немає? Саме тому пані Вонця не знала про існування англійської іграшки, яка принесла і приносить задоволення тисячам жінок і яку придумали за сто років до її народження.