"Китайська вдова". Гастрономічний погляд на Азію

Фільм «Китайська вдова». 2017. Режисер Bill August (Данія). Головні ролі Еміле Гірш, Ліу Юфей. Китай.

Фільм Китайська вдова (я дивилась іспанською під назвою «Загублений солдат») розповідає про американського пілота, який разом з іншими пілотами був посланий за особистим наказом президента Рузвельта, щоб хоч якось помститись японцям за втрату майже всього тихоокеанського американського флоту, який вони бомбардували. Рузвельт хотів хоч якось потішити американців після такого страшного удару. Завдання американців полягало у тому, щоб долетіти до Токіо і знищити найбільш важливі об'єкти Токіо: Міцубісі, металургійні заводи, фабрики. Один з літаків з-за пробитого бака з пальним не долітає до американської бази на території Китаю.

Фільм гарний, приємний, дивиться легко. Окрім гарного сюжета мені сподобались пейзажі, китайський одяг, гарне обличчя головної героїні. Коли я дивлюсь фільми про чужі країни, мою увагу завжди привертає увагу побут, поведінка чоловіків і поведінка жінок, ставлення до дітей, до тварин. У цьому фільми бачимо, як громада села негативно ставиться до вдови, як невістка шанобливо ставиться до свекрів. Можна сказати, що я використовую фільми як подорожі, щоб знайомитись з новими світами.

Так як вдова рятує американського пілота, і він живе у її хаті, то ми бачимо у фільмі відмінність між європейцями та китайцями у культурі їжі. Вдова, щоб підгодувати пораненого пілота, купує у торгівця качку. З фільму можна зрозуміти, що для однієї вдови та її маленької доні ціла качка за китайськими мірками — то надто багато їжі. Тому китаянка виправдовується перед продавцем, щоб не викликати підозри, мовляв цією качкою вона поділиться зі свекрами.

Коли вдова приготувала їжу, качка була поділена на багато маленьких шматочків. Зголоднілий американець не міг стриматись і їв швидко і багато. Тоді дочка вдови сказала мамі: цей чоловік їсть як свиня. Тато не їв так багато. (Іспанці теж про людей, які багато і швидко їдять, теж кажуть, що їдять як тварини)

У фільмі ми також бачимо, що китаянка ходить до лісу збирати листочки для споживання.

Дивлячись цей фільм, я збагнула, що вся Азія недарма придумала їсти паличками. Адже ложки не так важко було виготовити. Але ложками надто легко можна набирати їжу і надто багато з'їдати. Напевно, на Далекому Сході їжі ніколи не було вдосталь. І тому жителі цієї частини планети придумали їсти паличками, які затруднюють наповнення рота, примушують їсти маленькими порціями і починати відчувати насичення ще до моменту переїдання. Саме тому народи, які їдять паличками, не страждають ожирінням і є довгожителями. Так що азійські палички — це дуже мудрий винахід.

Принагідно подумалось, як китайці дивляться на відвідувачів своїх дешевих ресторанів у Європі зі шведським столом, які набирають дуже багато їжі? Особливо це робить молодь, яка постійно хоче їсти. Дивляться з презирством на людей, які їдять у їхніх ресторанах не дуже якісну їжу широкими зручними виделками?