Декілька причин, чому треба добивати рашистів під Київом

Можна виділити декілька причин, чому треба добивати рашистів під Київом. Саме добивати у нищівний спосіб без жалю та намагань показати своє людське єство або нашу перевагу над ними. Добивати, незважаючи на заклики «зупинити війну». Хоча б тому, що війни не зупиняють. Їх або виграють, або приймають умови життя від переможця. Тим більше, що ми вже маємо досвід зупинки війни на Донбасі та Криму.

Ворога треба нищити з кількох тривіальних причин:

по-перше тому, що вони вже готові спокутувати свою провину через власну смерть. Вони вже готові померти. І цей етап їх суцільного психозу не буде тривати довго. Ще пару днів, максимум тиждень. Вони вже все випили та скурили та усіх вже згвалтували, кого знайшли. Тепер вони чекають неминучої кари за свої злочини.

по-друге тому, що ті, кого ми спровадимо (дамо піти) обов’язково повернуться. Відіспляться, від’їдяться, відійдуть від переляку та докорів сумління і повернуться. Повернуться, вже знаючи особливості місцевості, наші способи боротьби, маючи досвід. Вони обов’язково зроблять висновки і повернуться … зовсім іншими. Набагато лютішими та небезпечнішими, бо будуть мститись за свій переляк.

по-трете тому, що ми потребуємо реалізації палкого та несамовитого запиту на справедливе покарання ґвалтівників, вбивць та мародерів. Ми, як ніколи, саме зараз потребуємо відчути власну силу. Потребуємо прикладів не тільки героїчних смертей наших захисників та розпачливих відео наших зруйнованих будинків. Ми потребуємо прикладів нашої перемоги. Нашої неминучої та приголомшливої перемоги.