Проблема політики пам'яті направду глибока і непроста. Її б не треба було вирішувати з наскоку
Звідки узялося завзяття у тих, хто в розпал війни заходився зносити пам'ятники та перейменовувати вулиці з площами і провулками?
Ну, вочевидь є нагальніші проблеми. Зрозуміло, що галас довкола перейменувань та демонтажів створює в самих його учасників відчуття причетности до майбутньої перемоги. Лише в них, бо тим, хто на фронті та у тилу задля перемоги працює зараз не до того. І автори ідеї перейменувань здебільшого глибокі невігласи. Максим Рильський, Микола Бажан, Павло Тичина, Амвросій Бучма… є твопцями української культури ХХ сторіччя. Вони разом з багатьма і багатьма іншими створювали той субстрат, з якого проріс Народний Рух — головний масовий носій ідеї незалежності, втіленої на Референдумі 1 грудня 1991 року.
Російські діячі — «Толстой — Достоєвскій»? Так — їх нав'язувала радянська влада, щоб підкреслити належність України до російської культури — «рускава міра». Пам'ятники їм, разом із монументами тоталітарного часу… слід по війні продати з аукціонів, як і па'ятник Катерині ІІ в Одесі. Знайдуться бажаючі встановити їх у своїх маєтках. Не усе ж за прикладом В.Медведчука підробні крупівські залізничні вагони ставити.
Біля МВС України на вул. Богомольця стоїть пам'ятник міліціонерам повоєнної доби, втілений в образах «Глєб Жеглов і Володя Шарапов». Відповідно — актори В.Висоцький і В.Конкін. Ставили пам'ятник за міністра Ю.Луценка — чи не великого любителя «мєнтовської романтики»?
Пам'ятник є продовженням київської сучасної традиції увічнювати радянських акторів в образах їхніх кіногероїв.
Зиновій Гердт (Паніковський) на Прорізній;
Леонід Биков в образі командира ескадрильї з фільму «В бій ідуть лише старики» (пам'ятник загиблим льотчикам) біля Площі Слави.
Маргарита Криницина і Олег Борисов (Проня Прокопівна і Голохвастов).
Найпершим пам'ятником, зробленим у цьому реалістичному стилі, без прив'язки до кінематографу стала скульптурна композиція в пам'ять воїнів-афганців на вул. Лаврській.
Ці пам'ятники теж пропонується знести? Частково, як у випадку з «мєнтовською романтикою» — так, але більшість — хай стоять.
Булгаков? Ну, може, замість демонтувати, біля нього встановити скульптуру Шарікова у бронзі?..
Проблема політики пам'яті направду глибока і непроста. Її б не треба було вирішувати з наскоку, на емоціях. Невігласи — горлохвати можуть дуже нашкодити.
Ну, вочевидь є нагальніші проблеми. Зрозуміло, що галас довкола перейменувань та демонтажів створює в самих його учасників відчуття причетности до майбутньої перемоги. Лише в них, бо тим, хто на фронті та у тилу задля перемоги працює зараз не до того. І автори ідеї перейменувань здебільшого глибокі невігласи. Максим Рильський, Микола Бажан, Павло Тичина, Амвросій Бучма… є твопцями української культури ХХ сторіччя. Вони разом з багатьма і багатьма іншими створювали той субстрат, з якого проріс Народний Рух — головний масовий носій ідеї незалежності, втіленої на Референдумі 1 грудня 1991 року.
Російські діячі — «Толстой — Достоєвскій»? Так — їх нав'язувала радянська влада, щоб підкреслити належність України до російської культури — «рускава міра». Пам'ятники їм, разом із монументами тоталітарного часу… слід по війні продати з аукціонів, як і па'ятник Катерині ІІ в Одесі. Знайдуться бажаючі встановити їх у своїх маєтках. Не усе ж за прикладом В.Медведчука підробні крупівські залізничні вагони ставити.
Біля МВС України на вул. Богомольця стоїть пам'ятник міліціонерам повоєнної доби, втілений в образах «Глєб Жеглов і Володя Шарапов». Відповідно — актори В.Висоцький і В.Конкін. Ставили пам'ятник за міністра Ю.Луценка — чи не великого любителя «мєнтовської романтики»?
Пам'ятник є продовженням київської сучасної традиції увічнювати радянських акторів в образах їхніх кіногероїв.
Зиновій Гердт (Паніковський) на Прорізній;
Леонід Биков в образі командира ескадрильї з фільму «В бій ідуть лише старики» (пам'ятник загиблим льотчикам) біля Площі Слави.
Маргарита Криницина і Олег Борисов (Проня Прокопівна і Голохвастов).
Найпершим пам'ятником, зробленим у цьому реалістичному стилі, без прив'язки до кінематографу стала скульптурна композиція в пам'ять воїнів-афганців на вул. Лаврській.
Ці пам'ятники теж пропонується знести? Частково, як у випадку з «мєнтовською романтикою» — так, але більшість — хай стоять.
Булгаков? Ну, може, замість демонтувати, біля нього встановити скульптуру Шарікова у бронзі?..
Проблема політики пам'яті направду глибока і непроста. Її б не треба було вирішувати з наскоку, на емоціях. Невігласи — горлохвати можуть дуже нашкодити.
1 комментарий