ймовірність оголошення Путіним "9 мая" з мавзолею загальної мобілізації: є кілька варіантів
І трохи про ймовірність оголошення Путіним «9 мая» з мавзолею загальної мобілізації.
Варіантів кілька:
1. Він таки оголосить мобілізацію. Але це ризики величезні (соціальні заворушення, поява купи невдоволених озброєних людей і повторення 1917-го, як пишуть власне російські ж аналітики). Та й на даний момент це вже нічого не вирішить — ні протягом 1,5, ні 2-х місяців. А проблем створить безліч.
2. Він не оголосить мобілізацію: обмежиться загальними словами «ми боремось з нацизмом», «ми продовжуємо справу наших дідів» — позначить російському народу доволі абстрактну відкладену перспективу. Щоб росіяни продовжували спокійно дивитись телевізор і війна їх загалом ніби й не стосуватиметься принаймні до осені. Фактично, це така версія «нічого не робити і не міняти в ситуації».
3. Путін може назвати якихось ворогів, знайти причину невдалої «спецоперації» і зосередити увагу на них, а не на питанні «що буде далі» (і тим часом тихо згортати СВОР спочатку до меж Донбасу, тоді до меж «ЛДНР» — і так, можливо, аж до російського кордону, лишивши недореспубліки «на самовизначення»).
Все ж Путін чудово 20 років розумів власний народ і успішно грав на його настроях – тому зараз він в росії реально популярний президент. За всієї специфіки авторитарної системи Путіна не можна порівнювати з тим же Лукашенком, котрий втратив легітимність два роки тому. Тож Путін може почати мобілізацію – але не військову, а «цивільну проти внутрішніх ворогів, що зірвали таку близьку перемогу». Протиставити себе й народ (сторону «за війну») – «зрадникам, котрі проти війни і проти росії».
А хто в росії більш чи менш проти війни? Це наближена до Путіна еліта, яка втрачає величезні гроші (мільярди доларів), яка звикла до нормального життя в Європі, в Америці коштом заробленого в авторитарній корумпованій росії. Це військові, які відчувають, що на них повісять провину за всі проблеми (це вони вимагають загальну мобілізацію, але тим самим виступають «рупором поразки без мобілізації»). Це спецслужби, які проґавили очевидні підтасовки інформації.
Тобто, це категорії, які і без того простий росіянин не дуже любить або дуже не любить. І Путін цілком може «возз'єднатись з народом» в ненависті до оцих всіх офіцерів, фсбшників, номенклатури тощо – на котрих і покласти провину не виграної такої простої спецоперації, а саму СВОР тихо згорнути за ширмою викривальних скандалів і навіть публічних судових процесів «зрадників і ворогів народу». Це було вже в історії. Найяскравіший приклад – це те, що зробив Мао Цзедун під час «культурної революції», щоб лишитись в підсумку з «правильним народом». Отже, в Путіна є і такий варіант.
Як на мене, останні два варіанти ймовірніші, ніж перший. Але найближчі дні покажуть.
Варіантів кілька:
1. Він таки оголосить мобілізацію. Але це ризики величезні (соціальні заворушення, поява купи невдоволених озброєних людей і повторення 1917-го, як пишуть власне російські ж аналітики). Та й на даний момент це вже нічого не вирішить — ні протягом 1,5, ні 2-х місяців. А проблем створить безліч.
2. Він не оголосить мобілізацію: обмежиться загальними словами «ми боремось з нацизмом», «ми продовжуємо справу наших дідів» — позначить російському народу доволі абстрактну відкладену перспективу. Щоб росіяни продовжували спокійно дивитись телевізор і війна їх загалом ніби й не стосуватиметься принаймні до осені. Фактично, це така версія «нічого не робити і не міняти в ситуації».
3. Путін може назвати якихось ворогів, знайти причину невдалої «спецоперації» і зосередити увагу на них, а не на питанні «що буде далі» (і тим часом тихо згортати СВОР спочатку до меж Донбасу, тоді до меж «ЛДНР» — і так, можливо, аж до російського кордону, лишивши недореспубліки «на самовизначення»).
Все ж Путін чудово 20 років розумів власний народ і успішно грав на його настроях – тому зараз він в росії реально популярний президент. За всієї специфіки авторитарної системи Путіна не можна порівнювати з тим же Лукашенком, котрий втратив легітимність два роки тому. Тож Путін може почати мобілізацію – але не військову, а «цивільну проти внутрішніх ворогів, що зірвали таку близьку перемогу». Протиставити себе й народ (сторону «за війну») – «зрадникам, котрі проти війни і проти росії».
А хто в росії більш чи менш проти війни? Це наближена до Путіна еліта, яка втрачає величезні гроші (мільярди доларів), яка звикла до нормального життя в Європі, в Америці коштом заробленого в авторитарній корумпованій росії. Це військові, які відчувають, що на них повісять провину за всі проблеми (це вони вимагають загальну мобілізацію, але тим самим виступають «рупором поразки без мобілізації»). Це спецслужби, які проґавили очевидні підтасовки інформації.
Тобто, це категорії, які і без того простий росіянин не дуже любить або дуже не любить. І Путін цілком може «возз'єднатись з народом» в ненависті до оцих всіх офіцерів, фсбшників, номенклатури тощо – на котрих і покласти провину не виграної такої простої спецоперації, а саму СВОР тихо згорнути за ширмою викривальних скандалів і навіть публічних судових процесів «зрадників і ворогів народу». Це було вже в історії. Найяскравіший приклад – це те, що зробив Мао Цзедун під час «культурної революції», щоб лишитись в підсумку з «правильним народом». Отже, в Путіна є і такий варіант.
Як на мене, останні два варіанти ймовірніші, ніж перший. Але найближчі дні покажуть.
Нет комментариев