Рашистський бенкет у час розпаду московії

На тлі всіляких вигаданих «перемог» у війні з Україною та бравурних реляцій, сіра заява так званого міністерства зовнішніх справ московії була напрочуд слабкою: ніхто не хоче загострювати увагу на вибухах, що відбулись у Білгороді. Інакше у свідомості рашистів неминуче настане осмислення негативної динаміки у війні з Україною та усвідомлення кремлівської авантюри.

Приємно спостерігати за «перемогами» здалеку, але коли «серія гучних звуків» потрапляє в поле досяжності, тоді підтримка «спецоперації» може почати показувати негативне зростання. Різкий перехід від мирного життя, що панує зараз по всій московії, до білгородського кейсу напевно спровокує масові зрушення у рашистській свідомості.

Коли влада обіцяла швидку перемогу, ніхто не розраховував, що ціна за неї буде високою. Рашисти, як плебс, так і еліта, готові пробачити головному кремлівському терористу все, окрім поразки, а ще й від українців. Рашистський істеблішмент уже налаштований проти путінської безумної затії. Зважаючи на невідрадні обставини на полях битви в Україні, рашисти будуть негативно налаштовані й стосовно «спецмобілізації». Бути антизахідним шовіністом на словах – це одна, а стати «гарматним м’ясом» у реальності – це цілком інше.

Отож у найбільших населених пунктах московії українська війна зникає із рашистської колективної свідомості на тлі щоденного побуту й міської суєти. Бари переповнені, на кіно- та джазових фестивалях аншлаги, а московські міліціонери більше зайняті штрафуванням за розпивання алкоголю в громадських місцях, аніж придушенням інакомислення. Рашисти бухають, рашисти гуляють, рашисти весело котяться в прірву.