Сергій Чернишов вірить, що 24 серпня 2022 року може статись чудо

Іноді доля вирішує зробити приємний подарунок…

Недавно на сторінку асоціації українців Астурії у ФБ звернулись українці з країни Басків з проханням допомогти перекласти для 5-го і 4-го каналів іспанського телебачення інтерв'ю з українцем, який здійснював прощу до Сантьяго де Компостела. Я вирішила відгукнутись. Домовились про час зустрічі. Трохи хвилювалась, тому що зі свого досвіду знала, що іноді бувають моменти, коли у потрібний момент не можеш пригадати потрібне слово. Але відступати не збиралась.
У день зустрічі під'їхала з моїм чоловіком до притулку, де зупиняються прочани. Іспанською ці готелі називаються albergue. Це, звичайно, не готелі у повному розумінні цього слова. У цих притулках не видають звичайну постільну білизну, а пропонують одноразові паперові простирадла. Про їжу під час прощі треба подбати самому.

Існує кілька маршрутів, щоб дійти до Сантьяго де Компостела, де у соборі знаходяться мощі апостола Якова. Є маршрути важчі, є простіші. Прощу можна робити не за один раз. Треба мати з собою документ, де у притулках ставлять печатки.



Продовжити маршрут потрібно з того місця, де ти його закінчив минулого разу. Прощу або каміно можна робити пішки, верхи на коні і на велосипеді. Зарахованим вважається маршрут, зроблений пішки останні сто кілометрів або останні двісті на велосипеді чи верхи.

Притулок у Ов’єдо, де ми мали зустрітись з Сергієм Чернишовим, українським прочанином, виявився кількаповерховим сірим несимпатичним будинком, який давно потребує гарного ремонту.

Сергій, з яким ми згодом познайомились, дуже контрастував з цим будинком. Він виявився високим, спортивної статури чоловіком. Хоч волосся його вже почало потрохи сивіти, вигляд він мав молодий, усміхнений, позитивний. Розмовляючи з ним, відчувала його щирість, відкритість, цікавість до світу. Він наповнений любов’ю, якою щедро ділиться з оточуючими. Спілкуючись з ним, швидко пройшла етапи звикання, напруження, яке часто виникає у спілкуванні з незнайомими людьми, і почала поводитись з ним як з людиною, яку давно знаєш і довіряєш.

У призначений час прийшли оператор і журналістка, які мали провести інтерв’ю. Під час інтерв’ю я довідалась, що це для Сергія була дванадцята проща. І якщо перші одинадцять він робив з членами своєї родини і вони були пов’язані з особистим життям, то дванадцяту прощу, для якої Сергій вибрав частину найважчого маршруту (Camino primitivo називають його іспанці), українець присвятив Україні.
24 серпня у День Незалежності України у соборі Сантьяго відбудеться урочиста служба – міса, присвячена Україні. Міса розпочнеться о 19.30 годині дня ( 20.30 година в Україні).
Журналістка спитала у Сергія: “Яка мета твоєї прощі?”. “Буду просити справедливості для українців та України. Поняття справедливісь ширше, ніж поняття перемога. Але перемога входить у справедливість. Україна потребує багато справедливості”.

Сергій Чернишов дуже вірить у те, що якщо українці в Україні і він у Сантьяго де Компостела одночасно проситимуть миру і справедливості під час міси, то може трапитись чудо, і війна закінчиться справедливою перемогою. Слухаючи роздуми Сергія, я теж хочу вірити у чудо.
Сюжет про Сергія вийшов у іспанських новинах. Він був значно коротшим, ніж було інтерв’ю, але мені сподобався.
Сергій живе у Києві, працює хірургом. Напевно, ще зовсім недавно був російськомовним. Але зараз він вже досить гарно розмовляє українською. Він вважає, що дуже важливо, щоб українці розмовляли українською. Мова — одна з ознак нашої держави.
Інтерв’ю з Сергієм – хоч і здається, що було маленьким, але воно, без сумніву, мало велике значення. Воно показало іспанцям зблизька цікаву людину, людину, яка своїм стражданням (а ходити по 40-50 кілометрів в день по гірським дорогам, часто у спеку, з натертими водянками, це дуже і дуже нелегко) хоче прислужитися своїй державі, Україні. Коли іспанці бачать таких українців, вони краще розуміють, чому українці не опускають руки і мужньо продовжують захищати батьківщину від російських загарбників.
Про те, що вороги розуміють важливість місії Сергія Чернишова, свідчить той факт, що його сторінку у ФБ, у якій він щодня розповідає про свою прощу, знищують, стирають. Комусь дуже не хочеться, щоб іспанці знали про те, які є ми, українці.
Але нам своє робити.

Мені було дуже шкода, що кількагодинне спілкування з Сергієм закінчилось. Мені хотілось ще і ще слухати його слова, думки, дивитись у його очі, посміхатись на його посмішку.

Хай щастить тобі, Сергію. Хай виповниться мета твоєї прощі.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: 24 СЕРПНЯ О 20.35 ЗА КИЄВОМ ПОПРОСИМО РАЗОМ З СЕРГІЄМ ЧЕРНИШОВИМ СПРАВЕДЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ. АМІНЬ.