"Панікі нєт!", або Хто стоїть за українським прапором над Балаклією

Сьогодні на наших очах розгортається унікальна операція українських військ, де ворог втрачає раніше захоплені території, зокрема й Балаклію – перше звільнене місто в межах цього контрнаступу. Також, в мережі вже з’явились фото українських військових поруч зі стелою на в’їзді в Куп’янськ.

Це місто зараз один з головних логістичних хабів окупантів та є центральною артерією живлення військових з’єднань на харківському та ізюмському напрямках. Якщо ЗСУ відб’ють Куп’янськ, то окупаційні війська змушені будуть відійти з півночі і сходу Харківської області. Це буде ще один відчутний морально-психологічний удар по путінському режиму.

Серед окупаційних військ та місцевих колаборантів в Харківській області ширяться панічні настрої, а російські пропагандисти намагаються робити хорошу міну при поганій грі. Загалом же, за словами Президента, цього тижня Збройні Сили змогли звільнити від російських загарбників понад 1000 квадратних кілометрів української землі.

Однак, поза кадром залишаються автори цих, без перебільшення унікальних військових операцій. Вони неохоче спілкуються з пресою, тому зазвичай залишаються в тіні своїх успіхів. Чи не головним непублічним архітектором останніх перемог українського війська є командувач Сухопутних військ генерал-полковник Олександр Сирський.

Для початку Сирському вдалося зупинити ворожий наступ на харківському, ізюмському, бахмутському, авдіївському та інших оперативних напрямках. А потім — успішно потіснити ворога. Саме Сирський розробляв несподіваний удар по Балаклії, до необхідності якого спочатку критично поставилися у Генштабі. Однак, йому вдалося переконати військове керівництво країни в необхідності такого плану.

Не останню роль тут зіграв бекграунд Сирського.

До російсько-української війни, що почалася в 2014 році анексією Криму і вторгненням на Донбас, Сирський командував 72-ю механізованою бригадою. Під час АТО він координував вихід українських військових з Дебальцева, а сформована ним група «Барс» прикривала відхід частин ЗСУ. Після російської навали 24 лютого він очолив військові сили для захисту Києва: було сформовано два потужних кільця оборони, а наступальні сили супротивника було розпорошено, знищеного безпрецедентно велику кількість військової техніки і живої сили ворога.

Сьогоднішні успіхи у контрнаступі за планом Сирського відкривають нові можливості в частині подальшого зміщення позицій ворога. Маю надію на те що дуже скоро побачимо ще більше українських прапорів над звільненими містами України.