Після перемоги над Росією українці мають перемогти ще одного потужного ворога

«ВЧИТЕЛЬКА», 2016, Словаччина, Чехія.

Думаю, що цей фільм треба показувати всім старшокласникам та першокурсникам університетів в Україні.

Це фільм про корупцію. Про корупцію в школі. Хоч у випадку цієї корупції не йдеться про великі гроші, не йдеться про великі матеріальні втрати для держави, але від цього вона не стає менш небезпечною.

Якщо в лікарні, щоб хворі пошвидше одужали, окрім хороших медичних професіоналів потрібна ідеальна чистота, то в школах, у закладах освіти окрім професійних знань вчителів потрібні їхні високі моральні якості. Якщо моральних якостей у вчителів не буде, суспільство ніколи не збудує демократичну державу. Якщо дітей навчають і виховують непорядні люди, то суспільство отримує на виході або зламаних духом людей, які будуть намагатись прожити життя тихими непомітними істотами або нахаб, які знають, що для досягнення успіху в житті потрібно перед сильним схилятися, а через слабкого переступити.

Події відбуваються за кілька років до розвалу СРСР у Чехословакії. Нова вчителька, вдова офіцера, комуністка, приходить до школи і заводить нову систему стосунків з учнями, з їхніми батьками. Вчителька розпитує дітей про роботу їхніх батьків і невдовзі у неї уже з’являється безкоштовна перукарка, їй починають випікати солодощі, за неї зранку стоять у чергах, щоб зробити закупи продуктів, яких у комуністичній Чехословаччині на всіх не вистачає, учні прибирають її квартиру.

Дітям тих небагатьох батьків, які не погодились беззаперечно виконувати прохання(?) вчительки, вчителька влаштовує цькування. Одного учня вчителька мало не довела до самогубства.

Самим важливим моментом фільму є той, де дирекція школи, яка хоч і боїться впливової комуністки, все ж намагається згуртувати батьків, щоб вони разом підписали вимогу про звільнення вчительки.

Тут творці фільму гарно показують, як в колективі батьків поводять себе представники влади: це прокурор та головний лікар. Вони беззастережно стоять на боці вчительки, а прокурор ще й хоч і непрямо, але погрожує наслідками тим батькам, які підпишуть лист про звільнення.

Цей фільм по черзі показує дуже зблизька, наче через лупу душу кожного батька та кожної матері. Ті, хто підтримують вчительку і стрижуть її, печуть їй, дістають ліки, почуваються впевнено, відчувають, що сила на їхньому боці. Їм не соромно за те, що їхні діти незаслужено отримують високі оцінки.

А ті кілька батьків, які не погожуються служити вчительці, які не хочуть принижуватись, які хочуть зберегти самоповагу, вони страждають з-за того, що не можуть захистити своїх дітей від цієї хижої вчительки, страждають тому, що знають, що справа не тільки у ній, справа у державі, яка стоїть за цією вчителькою. Вчителька саме тому себе так поводить, що вона знає, що вона є представником корумпованої системи, яка її, вчительку, захищає.

Самий хвилюючий і прекрасний момент у цьому фільмі є той, коли директорка і, напевно, завучка, після зборів, де тільки кілька батьків підписали заяву про звільнення, сіли в кабінеті, витягли чарочки і пляшку алкоголю і вже вирішили запити програш, усвідомлюючи, що завтра потрібно буде вчительку нагородити і підвищити їй зарплатню, бо інакше вона нікому не дасть жити.

І в цей момент батьки, по одному, повертаються і підписують листа. Очевидно, що на самоті їм стало соромно за себе, вони знайшли у собі сили перебороти страх перед комуністичною системою і наважились захистити своїх дітей від цієї акули.

Здається, що можна радіти перемозі і полегшено зітхнути. Але фільм закінчується тим, що проходить десь 8 років, Чехословаччина стає демократичною країною. Починається новий навчальний рік. В школу приходить та сама вчителька і вона знову починає урок з того, що розпитує дітей, де працюють їхні батьки.

Влада в країні змінилась, але вчителька знову спробує збудувати у класі ту саму систему, щоб їй все приносили, прибирали хату… І іншим батькам знову доведеться захищати своїх дітей від корупції.

Автор хоче сказати глядачеві, що хоч великі зміни в країні відбулись, залишилось ще багато драконів з багатьма головами, які пережили у своїх затишних кабінетах зміну великої влади, і які будуть продовжувати жити за своїми старими звичками та правилами. І ті голови комусь треба буде регулярно відрубувати.

Українцям теж треба приготуватись до цього після перемоги: драконів в кабінетах залишиться багато.

До речі в іспанській мові, і в латині, думаю, також, слово «корупція» означає також «загнивання, розпад»