Замість Cоцстраху – соцжах: як «оптимізували» соціальне страхування
Нещодавно парламент, ухваливши законопроєкт №3663 у цілому, всупереч євроінтеграційним зобов’язанням України Фонд соціального страхуванння, передавши його функції Пенсійному фонду. Розглянемо, чому це рішення ставить під загрозу соціальне страхування в державі як таке.
По-перше, законом суттєво звужуються права працівників на отримання допомоги у разі тимчасової втрати працездатності.
Зокрема:
• скасовується право працівника на лікування та реабілітацію за рахунок коштів Фонду у санаторно-курортних закладах після перенесених захворювань і травм;
• скасовується допомога, яку працівники отримують під час перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;
• скасовується допомога, яка виплачується Фондом особам з інвалідністю, що працюють на підприємствах та в організаціях УТОГ і УТОС (товариств глухих і сліпих);
• передбачається замість діючої сьогодні повної компенсації втрати заробітної плати за період декретної відпустки можливість надання часткової компенсації (частина 1 статті 18 законопроєкту).
По-друге, значно звужуються права працівників на отримання допомоги у разі нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Наприклад:
• скасовується обов’язок Фонду оплачувати вартість придбаних інструментів, протезів, інших пристосувань і відшкодовувати потерпілому інші необхідні витрати, пов’язані з його професійною підготовкою (фінансування таких заходів перекладається на державний бюджет);
• скасовується обов’язок Фонду фінансувати витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров’я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо;
• скасовується обов’язок Фонду надавати застрахованим особам і членам їхніх сімей безоплатну допомогу з відновлення здоров’я та працездатності після перенесених захворювань і травм.
По-третє, працівників, які отримали інвалідність унаслідок нещасного випадку на виробництві, позбавляють:
• права на отримання пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (на сьогодні працівник, який отримав травму і став інвалідом, одержує щомісячну страхову виплату та пенсію по інвалідності. Проєктом у новій редакції норма, яка передбачає виплату такої пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду України, вилучається!);
• можливості отримати безоплатно путівку на санаторно-курортне лікування або самостійно придбати її з подальшим компенсуванням її вартості. Замість цього залишається лише компенсація витрат на проїзд до/від місця лікування (частина 4 статті 36 законопроєкту);
• права на додаткову оплачувану відпустку на період санаторно-курортного лікування;
• права на безоплатне чи пільгове отримання автомобіля або компенсацію його вартості у разі самостійного придбання.
Так, здебільшого перелічені пільги та допомоги в останні роки виплачувалися зі скрипом і непрозоро. Але чи лікується головний біль гільйотиною? Тим паче що конституційні приписи прямо говорять, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.
Окремо слід звернути увагу на те, що у новій редакції закону передбачається норма, згідно з якою працівникам (потерпілим), які мають право на одночасне отримання одноразової страхової виплати за цим законом та іншими законами, виплачується лише одна страхова виплата на їхній вибір. Наприклад, на додаткову страхову виплату мають право медичні працівники, які стали інвалідами чи померли внаслідок коронавірусної хвороби, виконуючи свої професійні обов’язки в умовах підвищеного ризику зараження.
Також слід звернути увагу, що прийнятим законом пропонується розраховувати розмір страхових виплат за таким показником, як мінімальна заробітна плата. При цьому згідно з чинним законодавством такий показник не може застосовуватися, а замість нього застосовується прожитковий мінімум. Отже, працівник у разі стійкої втрати працездатності отримає набагато меншу страхову виплату.
Розберемо на прикладі.
На сьогодні у разі стійкої втрати працездатності потерпілий отримує одноразову страхову виплату, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (44 200 грн). Пропонується ж відштовхуватися від семи мінімальних заробітних плат (45 500 грн). Начебто навіть більше. Але ЗУ №1774-VIII чітко визначено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, можна припустити, що така виплата все ж буде здійснюватися з розрахунку семи прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а це наразі 18 200 грн.
Крім того, слід зауважити, що Фонд соцстраху ніколи не був дефіцитним. Хоча по ньому завдало сильного удару зниження вдвічі ЄСВ у часи прем’єрства Арсенія Яценюка. Пізніше — тривалі локдауни під час епідемії коронавірусу, а зараз — війна. Все це разом не сприяло наповненню цільових страхових фондів. Видатки на профілактику нещасних випадків на виробництві довелося зменшити. А деякі статті, такі як санаторно-курортне оздоровлення, ліквідувати взагалі. Але Фонд тримався…
Тепер, після його ліквідації, є загроза, що чорна діра дефіцитного Пенсійного фонду (половина бюджету якого — це гроші держбюджету) повністю поглине Соцстрах. І, відповідно, всі гроші можуть піти на виплату пенсій, щоб розвантажити держбюджет. Про декретні, лікарняні, відпускні, санаторно-курортну реабілітацію можна буде забути.
Отже, прийнятий у цілому законопроєкт №3663 знищує систему соціального страхування, грубо порушує положення Конституції в частині звуження прав громадян на соціальний захист і суперечить євроінтеграційному шляху України.
По-перше, законом суттєво звужуються права працівників на отримання допомоги у разі тимчасової втрати працездатності.
Зокрема:
• скасовується право працівника на лікування та реабілітацію за рахунок коштів Фонду у санаторно-курортних закладах після перенесених захворювань і травм;
• скасовується допомога, яку працівники отримують під час перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;
• скасовується допомога, яка виплачується Фондом особам з інвалідністю, що працюють на підприємствах та в організаціях УТОГ і УТОС (товариств глухих і сліпих);
• передбачається замість діючої сьогодні повної компенсації втрати заробітної плати за період декретної відпустки можливість надання часткової компенсації (частина 1 статті 18 законопроєкту).
По-друге, значно звужуються права працівників на отримання допомоги у разі нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Наприклад:
• скасовується обов’язок Фонду оплачувати вартість придбаних інструментів, протезів, інших пристосувань і відшкодовувати потерпілому інші необхідні витрати, пов’язані з його професійною підготовкою (фінансування таких заходів перекладається на державний бюджет);
• скасовується обов’язок Фонду фінансувати витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров’я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо;
• скасовується обов’язок Фонду надавати застрахованим особам і членам їхніх сімей безоплатну допомогу з відновлення здоров’я та працездатності після перенесених захворювань і травм.
По-третє, працівників, які отримали інвалідність унаслідок нещасного випадку на виробництві, позбавляють:
• права на отримання пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (на сьогодні працівник, який отримав травму і став інвалідом, одержує щомісячну страхову виплату та пенсію по інвалідності. Проєктом у новій редакції норма, яка передбачає виплату такої пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду України, вилучається!);
• можливості отримати безоплатно путівку на санаторно-курортне лікування або самостійно придбати її з подальшим компенсуванням її вартості. Замість цього залишається лише компенсація витрат на проїзд до/від місця лікування (частина 4 статті 36 законопроєкту);
• права на додаткову оплачувану відпустку на період санаторно-курортного лікування;
• права на безоплатне чи пільгове отримання автомобіля або компенсацію його вартості у разі самостійного придбання.
Так, здебільшого перелічені пільги та допомоги в останні роки виплачувалися зі скрипом і непрозоро. Але чи лікується головний біль гільйотиною? Тим паче що конституційні приписи прямо говорять, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.
Окремо слід звернути увагу на те, що у новій редакції закону передбачається норма, згідно з якою працівникам (потерпілим), які мають право на одночасне отримання одноразової страхової виплати за цим законом та іншими законами, виплачується лише одна страхова виплата на їхній вибір. Наприклад, на додаткову страхову виплату мають право медичні працівники, які стали інвалідами чи померли внаслідок коронавірусної хвороби, виконуючи свої професійні обов’язки в умовах підвищеного ризику зараження.
Також слід звернути увагу, що прийнятим законом пропонується розраховувати розмір страхових виплат за таким показником, як мінімальна заробітна плата. При цьому згідно з чинним законодавством такий показник не може застосовуватися, а замість нього застосовується прожитковий мінімум. Отже, працівник у разі стійкої втрати працездатності отримає набагато меншу страхову виплату.
Розберемо на прикладі.
На сьогодні у разі стійкої втрати працездатності потерпілий отримує одноразову страхову виплату, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (44 200 грн). Пропонується ж відштовхуватися від семи мінімальних заробітних плат (45 500 грн). Начебто навіть більше. Але ЗУ №1774-VIII чітко визначено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, можна припустити, що така виплата все ж буде здійснюватися з розрахунку семи прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а це наразі 18 200 грн.
Крім того, слід зауважити, що Фонд соцстраху ніколи не був дефіцитним. Хоча по ньому завдало сильного удару зниження вдвічі ЄСВ у часи прем’єрства Арсенія Яценюка. Пізніше — тривалі локдауни під час епідемії коронавірусу, а зараз — війна. Все це разом не сприяло наповненню цільових страхових фондів. Видатки на профілактику нещасних випадків на виробництві довелося зменшити. А деякі статті, такі як санаторно-курортне оздоровлення, ліквідувати взагалі. Але Фонд тримався…
Тепер, після його ліквідації, є загроза, що чорна діра дефіцитного Пенсійного фонду (половина бюджету якого — це гроші держбюджету) повністю поглине Соцстрах. І, відповідно, всі гроші можуть піти на виплату пенсій, щоб розвантажити держбюджет. Про декретні, лікарняні, відпускні, санаторно-курортну реабілітацію можна буде забути.
Отже, прийнятий у цілому законопроєкт №3663 знищує систему соціального страхування, грубо порушує положення Конституції в частині звуження прав громадян на соціальний захист і суперечить євроінтеграційному шляху України.
Нет комментариев