Історія з "Мрією" може увійти в хрестоматію української зради, бажано – із обов’язковим покаранням винних

Історія з «Мрією» могла б увійти в хрестоматію української зради як один із прикладів. Але бажано – із обов’язковим покаранням винних. Бо чим більше дізнаюся, тим сильніше хочеться ввести до кримінального кодексу відрубування рук.

18 жовтня СБУ підтвердила, що перевіряє керівництво «Антонова» по темі співпраці з рф. Особливих деталей не розповіли, але я маю власні інсайди.

Наприклад, спецслужбу дуже цікавить, чому Нацгвардію, яка мала охороняти «Мрію», пустили на аеропорт Гостомелю лише за кілька днів до війни, а не за місяць, як планували? Чому ексдиректор «Антонова» затягував процес? Звісно, підготуватися до оборони вже не встигли.

Далі. Від кого росіяни дізнались розташування усіх блокпостів та точок охорони «Антонова»? Їх розстріляли буквально зразу. Цікаво виходить, правда?

Водночас що робить екс-директор? По суті, він провалив і евакуацію, і захист «Мрії». Та особливо цим не париться. Більше дбає про своїх родичів – у березні вносить їх у списки міжнародної делегації, і вони втікають закордон. Додому не повертаються.

Питань багато – і по «Мрії» є кілька кримінальних справ у різних структур (така специфіка українського законодавства). Той же Нацпол розслідує службову халатність директора. Але яка до чорта халатність? Це більше схоже на державну зраду. Тож хай прокуратура віддає усі ці справи до СБУ.

Кажуть, що нинішній керівник служби Малюк на початку війни сам воював під Гостомелем. І його особисто вибісила зрада директора «Антонова». Тож він дав вказівку довести розслідування до кінця.